Гелтер Скелтер. Олександр Завара

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ могла б заприсягнутися, що насправді Мафіна не знають. Той був настільки багатогранною персоною, що ні в кого й сумніву не виникло: ідея придбати в церкві свічки й зібратися тут, аби провести якийсь забобонний ритуал, належала саме йому.

      – Панночку? – вперше озвучив свою присутність Богдан.– Це хто ж така?

      На нього ніхто не звернув уваги, окрім Макса. Той зауважив, що Богданова долоня ковзнула по Дариних грудях і зупинилася на стегні дівчини. Макс ще якусь мить відслідковував її подальшу траєкторію, доки не відвів очі вбік, як то кажуть – від гріха подалі.

      – О! – Мафін підняв пальця до стелі.– Це ще один сучасний міф. І значно цікавіший.

      Його очі заблищали, ніби в передчутті чогось дуже цікавого – такого, чого вигадати не здатний ніхто інший, навіть його постійний партнер по жартах Сергій Знайда.

      Аж раптом Макс зненацька здригнувся й мало не скочив на рівні ноги – хтось торсонув його за плече. Миттю згадалися сходи, темрява, крижані пальці на потилиці…

      Починається!

      Усі вирячилися на нього, мов на навіженого, але одразу заспокоїлися: Макс є Макс. Більшість мешканців гуртожитку давно звикли до дивацтв цього невисокого худорлявого хлопця.

      Озирнувшись, він побачив, що позаду стоїть Лана: саме вона й торкнулася його плеча. Відчуття було не дуже приємним, бо зараз Макс волів би, щоб його ніхто не чіпав. Йому більш-менш подобалася забавка, що її затіяв Мафін, але рівень його емоцій з цього приводу виявився набагато вищим, ніж він очікував.

      Наступної миті Макс раптом відчув у руці щось прохолодне. Опустивши голову, побачив, що дівчина тицьнула йому пляшку вина.

      – Тримай.– У напівтемряві хлопцеві здалося, що вона підморгнула.– Відпий і передай далі. Тільки не захоплюйся.

      Лана всілася поруч, а Макс взявся за спітнілу, тільки-но з холодильника, пляшку і підніс її до свічки. На розмальованій райдужними цятками етикетці значилося «Москетто». Надто коштовне для студентського вжитку пійло: десь дві сотні за пляшку. Це, мабуть, Алекс, самозакоханий багатій, щодо якого тільки сам Господь відає, чому той живе у гуртожитку, а не в апартаментах десь у центрі Чернівців. Утнути щось таке – це в його дусі.

      Не бажаючи відокремлюватися від інших, хлопець хильнув просто з пляшки. Солодкавий, виготовлений з італійського винограду напій залишив по собі чудовий післясмак. Хай би яким виродком не був Алекс Савицький, йому таки треба віддати належне: він добре знався на вині. Зробивши добрячий ковток, Макс простягнув пляшку Дарі. Він розумів, що після кількох «викруток» та ще й вина, зранку на нього чекає складне пробудження із головним болем та «сушняком». Однак це буде завтра, а наразі вино додало йому сміливості, якої він дуже потребував.

      – То що там із Панночкою? – спитала Дара.

      Зробивши ковток, вона одразу ж передала пляшку Богданові. Вочевидь, вина їй не дуже хотілося, але ж це не звичайне збіговисько, тож треба долучатися.

      – О СКАЧАТЬ