Пригоди француза в Україні. Катерина Кулик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ що набудувалися на її настрої і зробили її трохи настороженою і мудрою. Тьотя Ніла, я так вас люблю, коли ви мовчите.

      Одеса

      У суботу телефонує Франсуа і повідомляє, що він прилетить в Одесу. Куди? Франсуа? Ну добре, що життя мені пропонує – те я й беру. Доведеться позасмагати.

      Жахливою сидячою електричкою, напевно, що третього класу, я їду в ніч з суботи на неділю до Одеси, прибуваю рано-вранці.

      О п’ятій ранку Одеса ще спить. На вулиці так тихо, що чутно, як у ящиках фруктового магазину хрускотять, дозріваючи, персики. Я блукаю вулицею Пушкіна, далі до Опери і над море, там, де розлягається біля розкопок старого грецького міста одеський порт. Стоять величезні крани і контейнери, а навколо них плещеться свіже Чорне море. Я стою біля страшного порту і тішуся морем – навіть коли я можу торкнутися його просто поглядом, навіть коли воно брудне і забуте, я все одно люблю море. Саме тому у наступному житті я не буду жити в Парижі, а краще на півдні Франції. Ні, не на півдні Франції, а краще на Сен-Мартені, і краще вже в цьому житті. Там море на 360 градусів, і можна дивитися і на схід та захід сонця.

      У колись класному ресторані «Компот» я снідаю смаженими яйцями і мені знову хочеться випити. Здавалось би, вже адаптувалася до своєї культури і нічого мене більше не шокує, особливо після дворових новин тьоті Ніли. Та кажуть, коли тіло просить, потрібно його слухати.

      Я замовляю 50 грамів коньяку і лимон і випиваю. О дев’ятій ранку, трохи п’яна та щаслива, крокую багатьма стежками і вуличками біля моря і йду купатися. Франсуа прилітає о сьомій вечора, і у мене дуже багато часу для засмагання на пляжі Ланжерон.

      Одеські пляжі завжди дивують мене своїми цінами. Тут усе вдвічі дорожче за Туніс і втричі гіршої якості. Найобурливіше це те, що по всьому пляжу розставляють шезлонги (довгі стільці) і ними займають золотистий пісок. Не всі погоджуються загоряти на шезлонгах і платити за них купу грошей, тому людей, які хочуть відчути своїми ногами золотий пісочок, віджимають ближче до води. Саме тут трапляється справжнє одеське пляжне тусиво.

      Масивні тьотьки в купальниках, застряних в попі, телефонують до своїх синів і нагадують їм розігріти відбивну на сковорідці. Діти пищать від холодного моря, а чайки крадуть у людей пахлаву медову. Життя кипить, і я купую собі кукурудзу.

      Я споглядаю. Споглядаю морські хвильки, бабусьок і чайок. Споглядаю свої засмаглі ноги, великі груди, жовтий купальник. Споглядаю смачні пиріжки і раків, яких їсть сусідня родина. Господи, дякую тобі за те, що відправив мене в Одесу.

      Біля мене сидить тьотя Валя. Тьотя Валя починає розмову з того, що подорожчала в цьому році кукурудза, а продовжує тим, що завтра на Потьомкинських сходах будуть показувати кіно. Мене не хвилює перша новина, а друга нереально тішить. Я спілкуюся з тьотьою Валею як зі старою сусідкою, вона розповідає мені, куди сходити в Одесі поїсти і де дешево купити шльопанці, розповідає мені про своє життя.

      Тьотя СКАЧАТЬ