Пригоди француза в Україні. Катерина Кулик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      За три дні Ванессі наснився Марко і сказав, що відправить на її шлях жінку, яка буде продовжувати навчати її коханню. За місяць Ванесса зустріла Ґабі, чорнокосу засмаглу чарівницю племені кечуа. З Ґабі вони продовжували ганяти через себе енергію всесвіту і цілувати ногами землю, а потім і цілувати ноги одна одній.

      Ґабі мала хлопця, з яким одружилася за рік чи два, і у них народилася дитина. Ванесса кохала дівчину усім серцем і не хотіла обмежувати її ні в чому, та в її серці поселилися чорні ревнощі.

      Ванесса приходила до Ґабі вночі і бажала забрати її до свого ліжка, вона заздрила її чоловіку та дитині і постійно відчувала пустоту і неспокій, наче їй не діставало чогось смачного в житті. З часом Ванесса не могла більше спокійно спати і перестала приходити на роботу, а щодня лише нервово і ніжно чекала на Ґабі.

      Одного дня дівчата мали серйозну розмову. Ґабі запропонувала більше не бачитися якийсь час, аби Ванесса могла розірвати цю прив’язаність і полюбити знову насамперед себе. Вона запропонувала дівчині подорожувати і купити їй квиток до Парижа. Ванесса плакала і переживала, закоханому серденьку хотілося бути тільки поруч і ніколи нікуди не їхати, але вона спакувала рюкзака і зібралася до Парижа на кількаденний фестиваль танців.

      Цікаво дізнатися, що коли Родріго познайомився з Ванессою, вона сварилася з митниками аеропорту Шарль-де-Голль. Митники хотіли забрати у дівчини пляцки, випечені мамою для друзів по фестивалю, і маленьку пляшечку з… кров’ю.

      А що такого найдивнішого тобі доводилось перевозити у ручній поклажі?

      «What the fuck?» сказав тоді Родріго, бо не міг повірити, що дика болівійка додумається брати з собою в літак кров, та ще й в ручну поклажу. «Це для ритуалу, – відповіла Ванесса. – Це – кров місячних моєї коханої, я везу її до Мінська, щоб вилити у землю на іншому кінці світу і розірвати цей затісний для мене зв’язок».

      Родріго чекав у черзі за Ванессою, і він своєю доброю посмішкою і впевненою енергетикою вплинув на митників, аби вони не починали ніяких справ проти дівчини, а просто конфіскували кров. З тих пір вони, власне, і дружать з Родріго.

      Найцікавіше трапилось вже у Парижі. Так і не розливши крові коханої, Ванесса однак звільнилась від ганебного зв’язку, і зустріла білоруску Вероніку.

      Між ними стався миттєвий зв’язок, як грім і блискавка, вони закохалися так, що за кілька місяців Ванесса вже приїхала до Мінська, а з часом дівчата переїхали разом жити до Парижа. Вони щоранку кохаються і женяться, одягають обручки і дивляться одна одній в очі.

      Поки Родріго розповідав цю історію, у моєму стаканчику розтануло два шарика м’ятного морозива. Я висолопила язик і захоплено слухала цей, здавалось би, сюжет із фільму. Я настільки захопилася розповіддю, що мені здалося, наче послухати цю історію – та сама пригода, на яку відправив мене золотоворітський кіт. Отака хуйня, малята.

      Та коли Родріго розвернувся і сказав: СКАЧАТЬ