Моя неймовірна подруга. Элена Ферранте

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ з довгими віями. Мене розчулило те зусилля, із яким він намагався придушити власну сором’язливість. Хоча й мені теж кортіло одружитися з ним, я мимоволі відповіла:

      – Ні, не можу.

      Він відкрив рота від несподіванки, Піно смикнув його за руку. А я втекла.

      З того дня я намагалася всіляко уникати зустрічей із ним наодинці. Та все ж він видавався мені неймовірно гарним. Скільки разів я навмисне трималася поряд з його сестрою Марізою тільки для того, щоб піти разом з ними зі школи додому. Напевне, він невдало вибрав момент, щоб освідчитися. Звідки він міг знати, як погано я тоді почувалася, як страждала від втрати Тіни, яких зусиль коштувало мені не відставати ні в чому від Ліли, як давив на мене, до задухи, стиснутий простір двору, будинків, району? Після багатьох збентежених поглядів, що він раз у раз здалеку кидав у мій бік, він теж почав мене уникати. Спочатку, він, певне, хвилювався, чи не розповім я іншим дівчаткам, зокрема його сестрі, про його освідчення. Усі знали, що саме так вчинила Джильйола Спаньйоло, дочка кондитера, коли Енцо запропонував їй стати його дівчиною. Енцо дізнався про те і дуже розгнівався, кричав на неї біля школи, що вона – брехуха, і погрожував зарізати. Мені теж кортіло розповісти комусь, але потім я вирішила, що не варто, і не сказала про це нікому, навіть Лілі, коли ми стали подругами. А з часом і сама про те забула.

      Пригадалося воно мені одного дня, коли вся сім’я Сарраторе вирішила переїхати. Якось вранці до нашого двору заїхав кінний візок, що належав чоловікові Ассунти, Ніколі; тим візком, в який було запряжено старого коня, він разом з дружиною їздив вулицями району і продавав овочі та фрукти. У Ніколи було добре відкрите обличчя і такі ж самі блакитні очі й біляве волосся, як і в його сина Енцо. Крім продажу овочів і фруктів він ще допомагав, кому треба, транспортом під час переїзду. Отож він, Донато Сарраторе, сам Ніно та його мати Лідія почали виносити надвір усі свої пожитки, всіляке барахло, матраци, меблі і вантажити їх на візок.

      Сусідські жінки, тільки-но почули гуркіт коліс на подвір’ї, відразу ж кинулися виглядати у вікна, і моя мати теж, і я. Усім було дуже цікаво. Як виявилося, Донато дали нову квартиру від Державної залізничної компанії, десь біля площі, яка називалася Національна. А може, – як сказала моя мати, – переїхати його змусила дружина, аби уникнути переслідувань Меліни, яка хотіла відбити в неї чоловіка. Можливо. Моя мати завжди помічала щось погане там, де на перший погляд усе було гаразд. І, на моє незадоволення, рано чи пізно вияснялося, що воно там справді було, немовби її косе око було створене таким навмисне, щоб бачити всі таємниці нашого району. Як же тепер поведеться Меліна? Чи правда те, що я колись почула, ніби вона прижила дитину від Сарраторе, а потім її вбила? І чи стала б кричати на всю вулицю лайки та образи, а разом з ними і це? Усі ми – великі й малі – завмерли у вікнах, чи то щоб попрощатися із родиною, яка виїжджала, чи то щоб спостерігати за виставою тієї розлюченої, бридкої, худої жінки-вдови. Я бачила, що і Ліла з матір’ю теж СКАЧАТЬ