Де немає Бога. Максим Кидрук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ відповідь, арабка відклала слухавку й поглянула на Анну.

      – Пробачте, я не можу видати вам посадковий талон. Груди прохромило палючим болем, й упродовж кількох секунд Анна почувалася так, ніби їй вистрелили в спину. Зрештою, втягнувши крізь зуби повітря, вона вчепилася руками за стійку з таким виглядом, неначе її намагалися силоміць від неї відтягти.

      – Чому?

      – Ви не встигнете до крила С, літак уже готується рушати. Несподівано для себе Анна заволала:

      – АЛЕ Ж ТАМ НАПИСАНО «FINAL CALL»! – Вона тицьнула пальцем у монітор за спиною арабки, проте жест вийшов незграбним і змазаним, рука підіймалася повільно, немовби крізь товщу води, лише пальці дрібно тремтіли. Злякавшись сили власного голосу, жінка прошепотіла: – Посадку ще не завершено…

      Реєстраторка пересмикнула плечима.

      – Це великий аеропорт, пані. Я не можу видати посадковий талон, бо ви однаково не встигнете на рейс. – Арабка все ж озирнулася, кинувши погляд на табло, і тієї миті напис «FINAL CALL» справа від рейсу ALR 114 змінився на «GATE CLOSED19». Вона повернула голову й зміряла Анну незворушним, позбавленим теплоти поглядом. – Мені жаль.

      – Ви не розумієте. – Анна притиснула пальці до лівої скроні й поволі скулювалася, відчуваючи, як жах неухильно просвердлює мозок. – Мені конче потрібно до Бангкока… Я маю бути там до завтрашнього ранку… Ви не розумієте… – Дві великі сльозини викотилися з очей, вона сердито їх змахнула.

      (не плакати… не плакати… не плакати)

      – Пробачте, нічим не можу допомогти.

      Арабка поклала перед Анною її паспорт і демонстративно повернулася обличчям до наступного в черзі чоловіка.

      – Будь ласка. – Анна продовжувала відчайдушно чіплятися за стійку. Поміж зжованими, тихими словами проривалися схлипування.

      – Відійдіть, – наказала дівчина з-за стійки.

      Несподівано за стільцем, на якому сиділа арабка, з’явився молодий чоловік у вим’ятій блакитній сорочці. Праворуч на грудях теліпався затертий бейдж із написом «MANAGER».

      – Що трапилося? – Британський акцент, поріділе волосся на маківці, невдоволений погляд. – Чому ви плачете?

      Анна проковтнула схлип і, опановуючи себе, заплющила очі.

      – Ця жінка… – Трясця, який сенс марнувати час, скаржачись на арабку? Анна розплющила очі й виразно промовила: – Мені потрібно до Бангкока, – голос деренчав, через що здавалося, наче слова поскрипують між зубами. – Я прилетіла з Києва літаком «FlyDubai», проте виліт затримали, і я тепер не встигаю на літак до Бангкока.

      – І тому ви плачете? – підняв брови британець. – Я можу це вирішити.

      Анна витріщилася на нього.

      – Якою компанією ви повинні були летіти до Бангкока? – Доторком до плеча чоловік безмовно звелів арабці звільнити місце. Та слухняно підвелася і відійшла. Він сів на її місце.

      – «Altair Air», рейс 114.

      Пальці британця заметалися над клавіатурою.

      – Оу-у-у’кей, – протягнув він. – У «Altair СКАЧАТЬ