Війни Міллігана. Деніел Кіз
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Війни Міллігана - Деніел Кіз страница 32
Название: Війни Міллігана
Автор: Деніел Кіз
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Современная зарубежная литература
isbn: 978-617-12-5642-2,978-617-12-5643-9
isbn:
Цікавість узяла гору над страхом, і він увійшов у двері. Усередині кімната була схожа на велетенське восьмикутне склепіння. Підлогу закривав товстий червоний килим. Звідкись долітала похоронна музика. На стінах висіли полички з книжками та безліч картин – усі, що вони колись намалювали. Щоправда, вони висіли догори ногами. А ще годинники – деякі без цифр та всі без стрілок. Годинники його розбитих життів…
Оніміння змінилося крижаним холодом.
Навколо великого чорного кола в центрі, наче спиці у колесі, стояли двадцять чотири труни. З центру бив промінь світла.
Це і є сцена.
Усі труни були різними, але на кожній містилися таблички з іменами. З іменами членів родини. Він побачив і свою труну з табличкою «джейсон». Тут він угледів крихітну труну з шовковою рожевою серединою й мереживною подушечкою, на якій було вишито «крістін». З очей покотилися сльози.-джейсон ударив стіну – а потім ще раз, і ще. Аж поки руки не вкрилися синцями. Але все одно не чув ані звуку.
– Де я?! – закричав він. – Що це за місце?! Що відбувається?!
Ніхто йому не відповів. Він повернувся й пішов геть.
стів підійшов до центру кімнати й побачив у трунах кількох із тих, кого раніше знав як сусідів: крістофера, адалану, ейпріл та семюеля. Ні, вони не померли – видно було, як вони дихають. стів спробував розбудити лі і волтера, щоб запитати, що трапилось, але вони не прокинулися.
Тут він відчув чиюсь руку в себе на плечі. Це був девід. – Що це за місце? – запитав стів.
– Треба вийти назовні, щоб поговорити про це.
– Як же ми звідси вийдемо? – похитав головою стів. —
Ті квадратні коридори ведуть у нікуди.
девід замість відповіді просто пройшов крізь стіну. стів пішов за ним і опинився сам у своїй кімнаті.
– Де ти, девіде?
– Тут, – відповів голос у його думках.
– Так що то за місце?
– Це… просто місце…
– Але яке саме місце?
– Мені ж лише вісім. Скоро буде дев’ять, – зітхнув девід. – Але ти знаєш більше, ніж кажеш.
– Я створив це місце.
стів миттю обернувся навколо себе, наче хотів куточком ока побачити девіда.
– А нащо ж ти його створив? І коли?
– Коли нас відправили в цю погану клініку.
– Навіщо? Чому ейпріл, волтер та інші сплять у трунах? – Вони покинули надію. Вони не хочуть тут бути, не хочуть боротися.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.