Название: Економка. Переклад українською – Ольга Блик
Автор: Віолета Лосєва
Издательство: Издательские решения
Жанр: Современная русская литература
isbn: 9785449396198
isbn:
Вона заїжджає у двір, кидає машину біля воріт і киває мені. Дістає квіти з заднього сидіння і йде до їдальні. Я дивлюся їй у спину, на якій написано передчуття того враження, яке вона збирається справити, завітавши на день народження свого колишнього чоловіка.
…Я чую хор голосів: «О-о, Аллочка» і її кокетливі слова «ну що ви, я – на хвилинку».
Я заходжу до їдальні і ставлю новий прибор. Місце Алли виявляється дуже далеко від іменинника, на іншому кінці столу.
– Аллочко, тост! – Командує хтось із гостей. Її тут знають майже всі – багато років вона була господинею на таких святах.
– Ну що тобі сказати, милий, – Алла встає з келихом в руці, а я завмираю біля стінки, дивлячись на обличчя Тамари – вона не така досвідчена левиця, як Алла, і явно програє на її фоні. Тамара дивиться в стіл і міцно стискає руку Семена Михайловича – так міцно, що навіть якби він захотів вирватися, йому б це не вдалося. Семен Михайлович, природно, дивиться на Аллу. Я знову захоплююся ним – жоден м'яз не здригнувся на його обличчі, він, здається, нічого не боїться – ні незручної ситуації, ні скандалу. Алла насолоджується ситуацією: «Я бажаю тобі щастя, милий. Щоб твоє подальше життя було нітрохи не гірше, ніж колишнє. У нас з тобою починаються нові часи! Давай побажаємо одне одному удачі!»
Алла піднімає келих, і Семен Михайлович змушений підійти до неї, щоб почаркуватися. Тамара покривається плямами і з неприхованим жалем випускає його руку.
Він підходить до Алли і ситуація складається так, що він змушений (мені хочеться так думати) нахилитися до неї і поцілувати її.
Тамара при цьому дивиться на них зневажливо, і я не знаю, яка сила змушує її тримати виделку в руці, а не запустити нею у свого чоловіка, який цілується зі своєю колишньою дружиною.
Алла теж тягнеться до нього губами, а потім дбайливо стирає помаду з його щоки.
– Аллочка, ти чудово виглядаєш, – вигукує хтось із гостей і Аллочка посміхається з почуттям повної перемоги над Тамарою.
– Я стараюся, – промовляє вона, – ти ж знаєш, я їду в Париж наступного тижня!
– Я завжди знав, що ти випередиш Семена, – жартує хтось, – Париж – це твоє місто!
Алла знову посміхається, мовчки погоджуючись.
Розваги тривають. Я дивлюся, чи все в порядку, хлопчики-офіціанти працюють чудово, і я розумію, що мені тут робити нічого. Йдучи, я краєм ока бачу боротьбу рук під столом – тепер Семен Михайлович хоче взяти Тамару за руку, а вона виривається. «Дитячий садок!» – думаю я і йду на кухню.
Тут гарно. Основні страви вже на столі і в кухні відносний порядок. Я наливаю собі каву і дивлюся у вікно. Буде час, коли на таких святах головною героїнею буду я. Потрібно лише почекати.
Мені шкода Тамару.
Коли вона забігає на кухню, на обличчі її видно злість разом із розгубленістю – суміш дуже невдала для її ніжного личка.
– Ти б так зробила? – доскіпається вона до мене, – Ти б приперлася СКАЧАТЬ