Вислови. Конфуцій

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ спілкуватися: був ввічливим і зі старим другом.

18

      Учитель сказав:

      – Цзан Освічений помістив велику черепаху в дім, де капітелі були прикрашені різьбленням у вигляді гір, а стовпчики на поперечинах – малюнком водоростей. Який же в нього був розум?

19

      Цзичжан спитав:

      – Що був за один міністр Цзивень: він тричі обіймав посаду, не виявляючи радості, і тричі йшов із неї, не проявляючи жалю, і неодмінно повідомляв про виконане на службі новому міністру?

      Учитель відповів:

      – Це була чесна людина.

      – А чи був він людяним?

      – Не знаю; як він міг бути людяним?

      – А що за людина Чень Освічений? Він був власником десяти четвірок коней, але кинув їх, утік, коли Цуй убив володаря Ци; прийшовши в інший уділ, сказав: «Схожі тут на нашого вельможу Цуя» – і втік звідти. Прийшовши ще в один уділ, знову сказав: «Схожі тут на нашого вельможу Цуя» – і втік звідти.

      Учитель відповів:

      – Це була чиста людина.

      – А чи був він людяним?

      – Не знаю; як він міг бути людяним?

20

      Цзи Освічений тричі думав, перш ніж діяти.

      Учитель, почувши про це, сказав:

      – Досить подумати двічі.

21

      Учитель казав:

      – Нін Войовничий поводив себе розумно, коли в країні була путь, і нерозумно, коли в ній не було путі. З ним за розумом зрівнятися можна, за дурістю – ні.

22

      Учитель, перебуваючи в уділі Чень, вигукнув:

      – Я вертаюсь! Вертаюсь! Мої синки стали зухвалі й фамільярні. Вони досягли всіляких чеснот, але не вміють себе обмежувати.

23

      Учитель сказав:

      – Старший Рівний разом із Молодшим Рівним не пам’ятали поганого, тому на них майже ніхто не був злий.

24

      Учитель запитав:

      – Хто сказав, що Вейшен Гао нехитрий? Коли хтось попросив у нього оцту, то він дав його, випрохавши у свого сусіда.

25

      Учитель сказав:

      – Солодкі слова, ласкавий погляд, шаноба надміру – усе це викликало в Цзо Цюміні сором і викликає сором у мене. Дружити з тим, кого таємно ненавидиш, – таке викликало в Цзо Цюміні сором і викликає сором у мене.

26

      Янь Юань і Цзилу стояли перед Учителем. Він їх спитав:

      – Чому ви не висловлюєте своїх бажань?

      Цзилу відповів:

      – Я хотів би, маючи повозку, коней і вбрання, підбите хутром, ділитися ними з другом і не досадувати, коли вони стануть непридатними.

      А Янь Юань сказав:

      – Я хотів би не хвалитися тим, що є в мені доброго, і приховати свої заслуги.

      Потім Цзилу спитав:

      – Хотілося б почути про бажання Учителя.

      Учитель відповів:

      – Дати спочити старим людям,

      Бути щирим із друзями,

      Піклуватися про молодших.

27

      Учитель вигукнув:

      – Усе скінчено! Я не зустрічав ще того, хто може засудити себе самого в душі, СКАЧАТЬ