Одіссея. Гомер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ м’яса їм чашник на блюдах поклав дерев’яних

      Купами, й келихи він золоті перед ними поставив;

      Часто й окличник до них підходив вина доливати.

      Шумно в кімнату зухвалі зайшли женихи й посідали

      ¹⁴⁵ Поряд, один за одним, на стільцях і на кріслах високих;

      Воду їм чисту на руки окличники стали зливати;

      Свіжого хліба служниці наклали їм кошики повні;

      Хлопчики аж по вінця напою влили у кратери,

      Й руки до поданих страв одразу ж усі простягнули.

      ¹⁵⁰ Потім, коли уже голод і спрагу вони вдовольнили,

      Зразу ж і іншим серця женихів забуяли бажанням —

      Співу і танців, адже найкраща то учти оздоба.

      Фемію в руки окличник кіфару подав пречудову,

      Мусив-бо він женихам і грати, й співать проти волі.

      ¹⁵⁵ Пісню прекрасну почав він, по струнах ударивши злегка.

      Саме тоді Телемах Афіні сказав ясноокій,

      Голову близько схиливши, щоб інші його не почули:

      «Гостю мій любий, не будеш гнівитись на те, що скажу я?

      Їм лиш одно на умі – самі лиш кіфари та співи.

      ¹⁶⁰ Легко їм це, бо безкарно чужеє майно проїдають

      Мужа, що білії кості його або десь під дощами

      Тліють на суші, або їх десь хвиля морська коливає.

      Тільки б узріли вони, що господар додому вернувся,

      Всім би їм краще вже ноги прудкіші схотілося б мати,

      ¹⁶⁵ Ніж на одіння коштовне чи золото тут багатіти.

      Доля лиха загубила його, і ніякої втіхи

      Нам вже немає, хоча й би сказав хто з живущих на світі,

      Ніби він вернеться, – день повороту його вже загинув.

      Отже, тепер мені щиро скажи і повідай одверто:

      ¹⁷⁰ Хто ти і звідки? З якого ти міста й родини якої?

      Як ти прибув, на якім кораблі? Яку до Ітаки

      Путь із тобою пройшли мореплавці? І що то за люди?

      Ти ж бо не пішки, гадаю, до нашого краю дістався.

      Щиро й одверто ще й те розкажи, щоб знав я напевно:

      ¹⁷⁵ Вперше сюди ти приїхав чи гостем у батька мойого

      Ти вже бував? Бо немало вчащало до нашого дому

      Всякого люду, широкі-бо мав із людьми він стосунки».

      Мовить до нього тоді ясноока богиня Афіна:

      «Щиро й одверто на всі я тобі відповім запитання.

      ¹⁸⁰ Ментом я звусь, Анхіала премудрого я величаюсь

      Сином і правлю тафійським народом моїм веслолюбним.

      Нині ж заїхав сюди кораблем із людьми я своїми,

      Пливши по темному морю в країну людей іншомовних,

      В місто Темесу, по мідь, а везу я залізо блискуче.

      ¹⁸⁵ Свій корабель я поставив далеко від вашого міста,

      В гавані Рейтрі, де поле під схилом Нейона лісистим.

      Гордий я тим, що гістьми з твоїм батьком були ми взаємно

      З давніх СКАЧАТЬ