Одіссея. Гомер

Чтение книги онлайн.

      ⁸⁰ В відповідь мовить йому ясноока богиня Афіна:

      «О Кроніде, наш батьку, ти наш володарю найвищий!

      Як і направду тепер до вподоби богам всеблаженним,

      Щоб Одіссей велемудрий щасливо додому вернувся,

      З вістю Гермеса, гінця світлосяйного, швидше пошлімо

      ⁸⁵ Аж на Огігію, острів далекий, нехай там негайно

      Німфі звістить пишнокосій ухвалу нашу незмінну,

      Що Одіссей витривалий повинен додому вернутись.

      Я ж до Ітаки поїду, щоб там в Одіссеєвім сині

      Більшу збудити бадьорість і прагнення вкласти у серце,

      ⁹⁰ Скликати довговолосих ахеїв на збори народні

      Й вигнати всіх женихів, які убивають у нього

      Цілі отари овець і повільних волів круторогих.

      Потім пошлю його в Спарту і в Пілос, пісками укритий, —

      Може, почує він щось про повернення любого батька

      ⁹⁵ Й сам між чужими людьми собі доброї слави набуде».

      Мовила так і до ніг золоті підв’язала підошви,

      Гожі й нетлінні, що всюди із подувом вітру найлегшим —

      І по воді, й по безкраїх просторах землі – її носять,

      Спис бойовий у руки взяла з наконечником мідним,

      ¹⁰⁰ Гострий, міцний і важкий, що ним побивала героїв

      Шереги гнівом охоплена донька всевладного батька.

      Кинулась летом швидким із високих вершин олімпійських,

      Стала в ітакськім краю, при самих Одіссеєвих дверях,

      Перед порогом надвірним, із списом в руці мідногострим,

      ¹⁰⁵ Вигляд чужинця прибравши, тафійського ватага Мента.

      Там женихів гордовитих застала. Перед дверима

      Грою в кості якраз утішали своє вони серце,

      Сидячи долі на шкурах волів, що самі ж повбивали.

      Слуги меткі та окличники з ними: одні у кратерах

      ¹¹⁰ Воду мішали з вином, а другі дірчатими мили

      Губками довгі столи й на середину їх виставляли,

      Інші ж – м’яса на них розкладали шматки незліченні.

      Перший з усіх Телемах боговидий богиню помітив.

      Серцем засмучений, мовчки сидів він поміж женихами

      ¹¹⁵ Й думкою батька собі уявляв благородного, як він

      З’явиться раптом і всіх женихів повигонить із дому,

      Честь свою верне і стане господарем власних маєтків.

      Мислячи так, він сидів з женихами й Афіну побачив.

      Кинувсь до входу він, сором відчувши в душі, що чужинець

      ¹²⁰ Мусить так довго стоять під дверима. Наблизивсь до нього,

      Взяв за правицю його, прийняв мідногострого списа

      І, промовляючи, з словом до нього звернувся крилатим:

      «Щастен будь, гостю, в цім краї ти прийнятий будеш привітно!

      Сядь, пообідай, а потім розкажеш, чого тобі треба».

      ¹²⁵ Мовивши це, йде вперед, а за ним – СКАЧАТЬ