Одіссея. Гомер

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Єгиптом лежить, а зовуть його Фарос;

      Стільки віддалений острів від берега, скільки проплине

      З вітром попутним іззаду за день корабель крутобокий.

      Є там затока чудова, і зручно із неї просторі

      В море вести кораблі, водою запасшись питною.

      ³⁶⁰ Двадцять днів нас боги там тримали, й за час той ні разу

      Вітер не віяв морський, що супутником нам супроводить

      Всі кораблі по лону безмежно широкого моря.

      Виснаги ми вже зазнали і в силі людей, і в припасах,

      Поки одна із богинь не зглянулась, не врятувала —

      ³⁶⁵ Донька старого Протея, могутнього бога морського,

      Ейдотея, – найбільше-бо душу її зворушив я.

      Від товариства далеко блукавши, я стрів її раптом,

      Товариші ж у той час кривими гачками ловили

      Рибу вздовж берега, – шлунки-бо голод їм мучив страшенний.

      ³⁷⁰ Близько спинившись, з таким вона словом до мене звернулась:

      «Чи нерозумний ти зовсім, чужинче, а чи легковажний,

      Чи не навмисно ти дляєш, знаходячи втіху в стражданні?

      Надто на острові цім забарився й знайти вже не можеш

      Виходу, товариші ж твої духом цілком занепали».

      ³⁷⁵ Так говорила вона, а я їй у відповідь мовив:

      «Зараз тобі відповім я, котра б із богинь не була ти.

      Ні, я не з власної волі затримався тут, а, як видно,

      Чимось образив богів, що простором небес володіють.

      Може, хоч ти мені скажеш, бо все вам відомо, богове,

      ³⁸⁰ Хто із безсмертних затримав мене й заступає дорогу

      В путь поворотну по хвилях багатого рибою моря?»

      Так говорив я, й мені відказала в богинях пресвітла:

      «Щиро й одверто всю правду, чужинче, тобі розкажу я.

      Часто старець морський заїжджає сюди непомильний,

      ³⁸⁵ Бог невмирущий, Протей із Єгипту, що добре безодні

      Знає морські, владаря тих глибин, Посейдона, підданець;

      Кажуть, він батько мені, я від нього на світ народилась.

      Може, тобі пощастить, підстерігши, його захопити, —

      Все тобі він розповів би про віддаль дороги твоєї

      ³⁹⁰ Й путь поворотну по хвилях багатого рибою моря.

      Скаже він, паростку Зевсів, усе, як того побажаєш,

      Що там лихого чи доброго сталось у домі твоєму

      З того часу, як у довгу й тяжку ти подався дорогу».

      Так говорила вона, я ж у відповідь мовив до неї:

      ³⁹⁵ «Краще придумай сама на божистого старця засаду

      Так, щоб не вимкнувся він, як побачить мене і впізнає.

      Важко-бо смертній людині з безсмертним управитись богом».

      Так говорив я, й мені відказала в богинях пресвітла:

      «Все це по правді, одверто і щиро тобі розкажу я.

      ⁴⁰⁰ Щойно докотиться сонце середини неба ясного,

      Старець морський непомильний СКАЧАТЬ