Гойдалка. Володимир Єшкілєв

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Наталія Трентон Лао, до ваших послуг, – церемонно підвелась і вклонилась господареві дівчина.

      – До ваших послуг! Як в історичних постановках! – пирхнув Самарро.

      – Мені дуже приємно, міс Лао, – Гел, наче салютуючи дівчині, підняв келих. – Ви дуже вродлива. Надзвичайно… Й що ж ви робили на Кідронії?

      – Супроводжувала намісницю Унно.

      – Лідію Унно з Дому Корвін-Клартів? – брови астрофізика злетіли догори.

      – А що, хіба у цій довбаній Імперії були якісь інші намісниці з прізвищем Унно?

      – Наче не було, – після хвилинного мовчання визнав астрофізик.

      – Отож-бо, – гмикнув Самарро. – Взула тебе мала?

      – Я здивований, – примружився Гел. – От не думав, що колись прийматиму в себе представницю вищого світу.

      – А не треба дивуватись, Геле. І не таке ще буває, повірте мені… Й ніяка я не представниця вищого світу, – Наталія рішуче трусонула пишною гривою волосся й одним ковтком опорожнила келих. – Я була в Ліди наложницею. Рабинею. Я голіма клонка. Ґ’їма папая. Щоправда, дуже дорога клонка. Дуже-дуже. Як каже ваш онук – параванхо5. Високоспеціалізований виріб з обмеженої серії КМ0981.

      – Але ж у виробів…

      – …немає прізвищ, – допомогла старому дівчина. – Так. Я підробила документи, зробила ноги з Ноли, вийшла заміж за авреліанця. А тут мене викрили чортові Джи Тау. І ось: я знову в бігах. Коли тікала, мене підстрелили. Росо мене врятував.

      – Росо? – Гел запитально глянув на онука.

      – Так мене називають друзі, – пояснив Самарро.

      – Авжеж… – кивнув астрофізик. – Друзі.

      – Ваш Росо дуже крутий, – додала Наталія. – Він нищив здоровенних ківсяків. Справжній герой.

      – І де ж твоя зброя? – поцікавився в онука Гел.

      – Залишив під землею. Я ж не хочу підставити рідного дідуся. – Ти й так мене підставив.

      – Ми не затримаємось надовго.

      – Згідно з імперськими законами я вже злочинець, – посміхнувся Гел. – Ви перебуваєте в просторі моєї персональної відповідальності вже більше години. Цього достатньо, щоб до мене застосували принагідну статтю Надзвичайного акту.

      – Зараз в Астері сотні тисяч втікачів з півночі. У кожному третьому домі гості, – зауважила Наталія. – Звіт автоматики не приверне уваги Джи Тау.

      – Домашній комп’ютер, міс Лао, вже відіслав ваші зображення та пакет фізіометричних маркерів до місцевої Служби. Відповідно, вас там вже б мали ідентифікувати. Я дивуюсь, що тут досі немає гіперів6.

      – Тоді треба робити ноги, – підвелась Наталія. – Шкода, не встигли виспатись.

      – Я, з вашого дозволу, дещо пораджу вам, – Гел також залишив крісло. – Поряд є таке місце, де гіпери вас не шукатимуть. Принаймні не шукатимуть до закінчення усього цього… страхіття.

      – Будемо вам вдячні, – не відриваючи погляду від обличчя старого, мовила клонка.

СКАЧАТЬ