Американська пастораль. Філіп Рот

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – А знаєш, кого вже нема? Берта й Утті, – повідомив Менді. – Рак простати. Дав метастази. У хребет. Зжер. Зжер обох. Дякувати Богу, я здаю аналізи. А ти здаєш?

      – Які аналізи? – запитав співрозмовник.

      – Чорт забирай, ти не здаєш аналізів? Конику, прикинь, – сказав Менді, відтягуючи мене від Айри, – Майзнер не здає аналізів.

      Нинішній Майзнер був викапаний містер Майзнер – Ейб Майзнер, невисокий, кремезний чоловік з похилими плечима та непропорційно великою головою, власник хімчистки Майзнера – «Ідеальне чищення за 5 годин» – на Ченселлор-авеню, що між взуттєвою майстернею, де завжди гриміло італійське радіо, поки ви сиділи на стільці за дверима й чекали, поки Ральф підіб’є вам підбори, і салоном краси «Роліна», звідки мама якось принесла номер «Сріблистого екрану» зі статтею, що вразила мене до глибини душі. Та стаття називалася «Джордж Рафт – самотній чоловік». Місіс Майзнер, така сама куца, жилава й приземкувата, як і її чоловік, працювала з ним, приймала замовлення, і якось вони з моєю мамою разом продавали військові облігації у кіоску, просто на Ченселлор-авеню. Ми з їхнім сином Аланом пройшли ніздря в ніздрю всю школу, почавши з садочка, а потім одночасно перестрибували через одні й ті самі класи початківки. Коли школі була потрібна п’єса до якого-небудь свята, учителі садили нас із Аланом в якомусь класі й ставили завдання: написати щось до цієї нагоди. І ми були як знамениті драматурги Джордж С. Кауфман і Мосс Гарт. Упродовж двох сезонів одразу після війни хімчистка містера Майзнера за дивним збігом обставин отримала замовлення на обслуговування «Ньюаркських ведмедів» – молодіжної команди «Янкі», що виступала в лізі ААА, й одної літньої днини – для мене то була знаменна дата – Алан включив мене в число помічників, чиїм обов’язком було відвозити почищену форму на Вілсон-авеню з трьома автобусними пересадками, потрібними для того, щоб дістатися резиденції клубу на «Рупперт-стадіум».

      – Боже, Алане, – сказав я, – ти викапаний батько!

      – Ну, а на кого я ще маю бути схожим! – відповів Алан, стискаючи моє лице в долонях і чоломкаючи.

      – Алане, – сказав Менді, – розкажи Конику, що казав своїй дружині Шріммер. У Шріммера нова дружина, Конику. Шість футів зросту. Три роки тому він пішов до психотерапевта. Той питає його: «Що спаде вам на думку, якщо я попрошу вас уявити тіло вашої дружини?» А Шрім йому каже: «Мабуть, що треба перетяти собі горлянку». Туди-сюди, він розлучився і побрався із секретаркою-шиксою. Шість футів. Тридцять п’ять років. Ноги – до стелі. Алане, ану, розкажи Конику, що відмочила та дишля.

      – Значить, вона сказала Шріму… – почав Алан, поки ми, радісно сміючись, плескали один одного по плечах і стискали кволенькі біцепси, – вона сказала: «Чому всі вони Мутті, Утті, Дутті й Тутті? Якщо він Чарльз, то до чого вже Тутті?» А Шрім їй каже: «Краще б я тебе не брав. І знав же, що краще не брати. Я цього не поясню. І ніхто не пояснить. Є речі непояснимі. І це – одна з них».

      Ким же був тепер Алан? Син власника хімчистки, котрий вечорами після школи підробляв у батька, точнісінька СКАЧАТЬ