На Західному фронті без змін. Повернення. Три товариші (збірник). Эрих Мария Ремарк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ в той і ступає лише якихось кілька кроків, а командир гасає то туди, то сюди, наче заведена цяцька. Це один із багатьох випробуваних методів, до яких вдавався Гіммельштос. Канторек не може чекати від Міттельштедта іншого ставлення, бо саме він колись залишив хлопця на другий рік у школі, і Міттельштедт був би дурний як пень, коли б не скористався цією чудовою нагодою віддячити, перш ніж знову поїде на передову. Мабуть, і помирати буде трохи легше, як згадаєш, що військова служба подарувала тобі цю можливість.

      А поки що Канторек гасає туди й сюди, немов сполоханий дикий кабан. Трохи згодом Міттельштедт наказує припинити цю вправу, і починається інша, дуже важлива, – повзання. Спираючись на коліна й лікті, притискаючи до себе, як належить за статутом, гвинтівку, Канторек повзає у всьому своєму параді по піску, просто повз нас. Він голосно сопе, і це сопіння здається нам музикою.

      Міттельштедт підбадьорює рядового Канторека, втішаючи його цитатами з висловлювань класного наставника Канторека:

      – Рядовий Канторек, нам випало щастя жити у велику добу, тож треба віддавати всі сили навчанню, хоч буває й сутужно.

      Канторек випльовує якусь брудну шпичку, що попала йому між зуби, і вмивається потом. Міттельштедт нахиляється нижче і зворушливо повчає його:

      – За дрібницями ніколи не забувайте великої справи, рядовий Канторек!

      Аж дивно, що Канторек досі не луснув від напруги, а надто тепер, коли почалися гімнастичні вправи; Міттельштедт чудово копіює свого вчителя, підтримуючи його під зад, щоб він як належить рівно тримав підборіддя, підтягуючись на перекладині, та ще й сипле мудрими сентенціями. Саме так колись поводився з ним Канторек.

      Потім Міттельштедт дає дальші розпорядження по службі:

      – Кантореку й Бетгере, по хліб! Візьміть із собою тачку.

      За кілька хвилин обидва вирушають із тачкою до воріт.

      Канторек похнюплений, лютий, а швейцар радий, що загадали легку роботу.

      До пекарні їм обом доведеться йти через усе місто туди й назад.

      – Вони вже кілька днів туди ходять, – посміхається Міттельштедт. – А в місті вже дехто тільки й чекає на них помилуватися.

      – Чудово! – кажу я. – А він іще не скаржився?

      – Пробував. Наш командир боки рвав, як почув цю історію. Він ненавидить учителів. До того ж я впадаю за його дочкою.

      – Канторек може завалити тебе на екзаменах.

      – Чхав я на це, – відмахується Міттельштедт. – Його скаргу поклали під сукно, бо я зумів довести, що здебільшого призначаю його на легку роботу.

      – А чи не міг би ти його так прикрутити, щоб йому білий світ в очах потемнів?

      – Такого дурня? Не варто, – відказує Міттельштедт шляхетно й великодушно.

      Що таке відпустка? Непевний час, після якого все стає ще важчим. Уже й тепер розлука раз у раз нагадує про себе. Мати мовчки дивиться на мене. СКАЧАТЬ