Осина фабрика. Ієн М. Бенкс

Чтение книги онлайн.

      – Мені не почулося – ти вчора ввечері розмовляв із кимось по телефону? – поцікавився батько.

      – Почулося, – похитав головою я.

      Ми сиділи на кухні й доїдали ланч: я – печеню, батько – коричневий рис і салат із водоростей. Він одягнув своє Міське Вбрання: коричневі броги та коричневий твідовий костюм-трійку; на столі лежав коричневий капелюх. Я зиркнув на годинник і пересвідчився, що сьогодні четвер. Зазвичай у четвер він нікуди не ходив – ні в Портеніл, ні кудись далі. Я не мав наміру запитувати, куди він зібрався, бо так чи інакше почув би у відповідь брехню. Колись я поцікавився в нього, як називається місце, куди він ходить, і батько сказав: «Блядки», – за його словами, це було містечко, розташоване північніше Інвернесса. У місті на мене багато років позирали скоса, доки мені все ж таки вдалося дізнатися, що саме це означало насправді.

      – Піду прогуляюсь, – сказав він мені, перед тим як запхати собі до рота чергову порцію рису з салатом.

      Я кивнув, і він додав:

      – Повернуся пізно.

      Ймовірно, він зібрався напитися в портенільському готелі «Рок» або ж з’їздити в Інвернесс, куди він частенько навідується у справах, які вважає за краще тримати від мене в таємниці, хоча я й підозрював, що насправді це стосувалося Еріка.

      – Добре, – відказав я.

      – Я візьму ключ, тому можеш зачинити будинок, коли тобі заманеться.

      Він брязнув ножем і виделкою по порожній тарілці й витер рота коричневою серветкою з переробленого паперу.

      – Тільки не зачиняй усі засуви, гаразд?

      – Добре.

      – Ти ж зможеш приготувати собі сьогодні вечерю, гм?

      Я знову кивнув, не підводячи погляду й продовжуючи їсти.

      – І посуд помиєш?

      Я ще раз кивнув.

      – Не думаю, що Діґґз приїде знову, але якщо він таки заявиться, спробуй не потрапляти СКАЧАТЬ