Найманець. Сергій Залевський
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Найманець - Сергій Залевський страница 7

СКАЧАТЬ непомітно, мля.

      – Що ти сказав, Макс? – відреагував капітан – я не зрозумів сказаного.

      – Не звертай уваги, Крун, деякі аналогії з минулого життя.

      Але найбільше його уразила верхня частина гардеробу двох неформалів: торс їм прикривали смугасті майки без рукавів. У того, що був вище, ця частина одягу була в червону і білу смужку упереміш і написом на усі груди «Мені усе пофіг»!. У його партнера це була така ж майка, тільки жовта з білим і написом «Мені теж налийте»!

      – Гей, організми, ви хто? Що за спектакль? – вирішив поцікавитися про всяк випадок наш герой.

      Тут два неформатних жодного разу типу, знову рвонули усім шаблон. Той, що був нижче зробив крок вперед, і з криком «Хто на Васю»? розірвав на грудях свою полосатку. Більш високий його напарник не став байдуже за цим спостерігати і провів свою партію з розривом смугастого предмета гардеробу.

      – А я взагалі дурний, хто на нас з Васею?

      Потім ці двоє придуркуватих артистів ще деякий час сперечалися на незрозумілій усім мові, не звертаючи уваги на усіх присутніх навкруги. Приблизно у такому стилі:

      – Ступид вата ідіото організмо!

      – Ноу, итс ю ступид вата ідіото організмо!

      – Фак ю, ідіото!

      – Фак ю ту, вата! – і далі в такому ж стилі.

      Ця словесна коротка перестрілка ввела в ступор не лише команду з «Фарді» – бійці у блискучих обладунках позаду цих двох теж вирячували очі на своїх партнерів по команді, намагаючись зрозуміти, що відбувається. Вираження повного нерозуміння ситуації виразно читалося на їх жовтих лицях – «лицарі» стали трохи відсовуватися від двох неформатних організмів, намагаючись дистанціюватися від колоритної парочки. Врешті-решт, перепалка перейшла в з'ясування стосунків між цими двома: штовхаючи один одного в груди кулаками, вони запитували один одного сердитими голосами: «А ти хто такий»? Нарешті у когось із найманців не витримали нерви, і він поставив точку в цій дискусії двома прицільними чергами. «Лицарі» у блискучих костюмах, що стояли позаду, відразу пожвавилися, і стали насуватися на команду найманців, розмахуючи мечами, вигукуючи короткі різкі фрази, підстрибуючи і проводячи інші незрозумілі рухи руками і ногами. Ідіотизм ситуації дійшов до межі, добивши землянина, і він кинув в командну мережу свій наказ:

      – Валіть цих клоунів, ми тут і так злегка затрималися – потрібно місцевого главгада знайти.

      Блискучі обладунки були дуже красиві і ефектні, але проти сучасної зброї абсолютно не котирувалися – півхвилини масованого вогню з боку гостей залишили від команди лицарів гірку скривавлених і рваних тіл – бійці з мечами не встигли навіть дійти до дроїдів.

      Глава 2

      У рубці транспортника виявився головний гопник місцевого простору: видовище вражало – ті блискучі лати, що були надіті на бійцях останнього заслону і поруч не лежали з його костюмом. По СКАЧАТЬ