Найманець. Сергій Залевський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Цим скористалися абордажники, які під прикриттям екранів своїх дроїдів швидко скоротили дистанцію і стали рвати членів ворожого екіпажа цього рейдера, що залишилися без захисту. Очевидно, це була головна лінія оборони супротивника, оскільки далі по маршруту їм майже не чинили опору – тільки одного разу на технолога спробував встрибнути зовсім дрібний павук – звідки той вистрибнув, залишилося загадкою. В той момент наш герой не користувався своїм вторинним зором: постійно знаходитися в такому поєднаному стані він довго не міг – починалися неприємні відчуття, і зір розпливався, втрачаючи чіткість.

      Так от, цей дрібний нахаба наполегливо намагався дотягнутися до його шолома, навіть коли фахівець притиснув його черевиком до підлоги – дроїд був зовсім мініатюрний, не більше дюжини сантиметрів у своїй найширшій частині. Погонич дав вказівку одному зі своїх «Кланчів» підчепити агресивну малявку за маніпулятор і став його розглядати – рухи і смикання цього замірка розсмішили його. Та і не тільки його – на маніпуляції з таким крихітним агресором звернула увагу уся команда абордажників.

      – Дроїд-діагност «Мікро-Фе4к» – так пізнала його нейромережа.

      – Погана справа у ворога, якщо ось навіть такі дрібні пішли в хід – констатував землянин під регіт його команди, яка продовжувала стежити за безуспішними потугами цього дива дотягнутися до кривдника.

      – Якось вони швидко закінчилися – задумливо помітив Крун, рахуючи трупи ворогів, що валяються навкруги. Тут не більше п'ятдесяти, десь мають бути ще залишки команди, та і сам керівний склад, швидше за все, цілий доки і неушкоджений.

      – Пора відвідати місцеве керівництво – хтось повинен мені відшкодувати втрату такої кількості майна – сказав технолог і наказав дроїду кинути дрібного партизана об найближчу стінку.

      Ніжний організм діагноста не переніс такого варварського способу пересування і незабаром затих на підлозі, заздалегідь пару разів посмикавши своїми маніпуляторами. До рубки управління добралися швидко і без неприємних місцевих несподіванок – схоже, що фантазія і домашні заготівки у захисників закінчилися – так думав наш герой, але жорстоко помилився. На останньому переході до рубки їх чекав останній блокпост: два десятки коритців, одягнених в якісь блискучі костюми, і озброєних короткими тонкими мечами. Від побаченого апофеозу уся команда завмерла в нерішучості і здивуванні: місцеві мешканці реально зірвали усім шаблон. Дивлячись на ці блискучі костюми, технолог чомусь згадав Землю і фільми про середньовіччя, яких надивився колись досить.

      – Це…це ж обладунки,…на зразок якихось рицарських, чи що,… а мечі – це взагалі жерсть. Вони що, збираються нас цими копирсалками до смерті залоскотати? – першим опам'ятався від цієї сюрреалістичної картини Макс, здивовано поглядаючи на Круна.

      – Сам в шоці, перший раз таке бачу – в розгубленості пробурмотів той – ти подивися СКАЧАТЬ