Не озирайся і мовчи. Макс Кідрук
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Не озирайся і мовчи - Макс Кідрук страница 19

Название: Не озирайся і мовчи

Автор: Макс Кідрук

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Триллеры

Серия:

isbn: 978-617-12-4077-3, 978-617-12-4076-6, 978-617-12-3865-7

isbn:

СКАЧАТЬ не вважала себе віруючою. Її батьки не відзначалися релігійністю, і за все своє життя дівчина жодного разу не була в церкві. Водночас Маркова категоричність якось дивно зрезонувала в ній, приглушивши подив і підсиливши роздратування.

      – Ні, не так! – Вона тупнула ногою. – Навіть якщо сам не віриш, ти не маєш права так казати, ти не маєш права казати, що це погано. Віра нікому не шкодить!

      – А от і ні! – заперечив він. – Із віри в те, чого насправді немає, починається все найгірше в історії. Згадай хоча б полювання на відьом у середні віки! Або згадай… згадай іще…

      Марк напружив лоба так, що занило в скронях. Здалося би згадати Орвеллівську антиутопію «1984», та хлопець її не читав. Або нагадати, що сталося, коли мільйони німців перейнялися палкими промовами Йозефа Геббельса й повірили у вищість німецького та нижчість єврейського народів; або пригадати СРСР після того, як Сталін захопив усю повноту влади; або зрештою навести приклад, як за лічені роки в сучасній Росії критичне мислення впало до найнижчого від часів Середньовіччя рівня, як унаслідок цього росіяни повірили, що в сусідній Україні панує анархія і українців відтепер потрібно ненавидіти, – проте хлопець цього всього не знав, десь чув, щось відчував, але не осягав усвідомлено. Йому було лише чотирнадцять і не завжди вдавалося виліплювати переконливі твердження з каші, що нуртувала в голові. Марк гарячкував, тож так і не спромігся видати жодного іншого доказу на захист закладеного дідом переконання, що віра у фантоми та несформованість критичного мислення завжди спричиняють жахливі соціальні наслідки.

      – Це було давно! І всі визнали, що це неправильно. Зате подумай, скільки поганого зробила наука!

      У хлопця відвисла щелепа. Від несподіванки він побуряковів.

      – Поганого?! Про що ти говориш?! Усе, що ми маємо, це завдяки науці! Ліки, машини, комп’ютери, оцей будинок під нами. Їх же не священики придумали!

      Соня ледь нахилила голову.

      – А атомні бомби?

      Марк стулив рота так, що клацнули зуби. Дівчина продовжила:

      – Скажи мені, для чого було придумувати їх? – Хлопець стояв, потупившись. Соня прошивала його поглядом бурштинових очей. – Ти говориш, яка погана релігія і яка хороша наука, але це не священики придумали атомну бомбу, і не священики скинули її на людей.

      Марк, спантеличений і зніяковілий, переминався з ноги на ногу. Кілька секунд Соня переможно дивилася на нього, потім надягла шапку й кинула:

      – Я змерзла. Бувай!

      І, не чекаючи на відповідь, пішла.

      Хлопець провів її зніченим поглядом, потому присів і почав згортати ковдру.

      – Ну подумаєш, атомна бомба…

      8

      О пів на дванадцяту, коли Віктор і Яна нарешті випровадили гостей, Арсен допоміг невістці прибрати зі столу, поскладав брудні тарілки й бокали до посудомийної машини, а потому зазирнув до Марка.

      – Ще не спиш?

      Хлопець звівся на ліктях.

      – Ні, СКАЧАТЬ