Щоденник Іноземця. Владислав Вікторович Манжара

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Напевно красиво. – Вѣдана відвела погляд. – Не продовжуй, якщо це так важко для Вас. Напевно Ви давно не були дома.

      – 

      Все добре. Давно вже не згадував про неї. Зазвичай Я постійно був зайнятий чимось. Зараз зрозумів, що так Я тікав від цих думок. Вони виявились не такими і страшними. Або вже пройшло достатньо часу.

      – 

      Давай краще поговоримо про майбутнє. А от скажи, ти ще відправиш ся подорожувати?

      – 

      Думаю, якщо Я знайду хорошого механіка та деталі, то зможу знову подорожувати.

      – 

      А… Ви зможете мене взяти з собою?

      Я поклав руку їй на плече. – Якщо Я кудись летітиму, то обов’язково візьму тебе з собою.

      – 

      І Ви покажете мені зелені небеса? – Її наївні очі дивились просто мені в душу.

      – 

      Якщо ми їх знайдемо.

      – 

      Що значить «Якщо ми їх знайдемо?» А ваша земля… З нею щось сталось?

      – 

      Була війна. Проти нас застосували

      найсильнішу зброю і розкололи мою землю на дві частини…

      В цей момент вона все зрозуміла і обняла мене.

      – 

      Мені так шкода. З нею сталось щось на зразок нашого горя?

      – 

      Ні. Це була війна, а війна ніде не міняється. Ми програли і нас витіснили спочатку на орбіту, а потім нам довелося здати Землю ворогам. Багато хто врятував ся. Дехто осів в сусідніх системах, на Землях наших братів, дехто полетів далі.

      – 

      Ви, один з тих хто полетів далі, але де інші?

      – 

      Інші на орбіті Ярили – Сонця, трохи далі орбіти Землі Перуна. Вайтмара дрейфує щоб зменшити витрати енергії. Нас послали на розвідку. Все таки, всього на всього 50 лѣтъ тому ви виходили на зв’язок, а потім перестали. Тепер ясно чому.

      – 

      Це ж чудово. Нас врятують.

      – 

      Ні. Не все так просто. Мій зореліт не просто вийшов з ладу. Мене підбили. Вімани Кощеєві. Їхня база десь поруч, тому Я відправив послання, щоб вони не приближались поки є загроза. Можливо вони вишлють кілька кораблів, але Вайтмара сюди не полетить.

      – 

      Це ще одна причина, чому Ви переживаєте?

      – 

      Так. Сили ворога можуть виявитись занадто сильними лише погіршують ситуацію. Я не можу визвати підмогу, бо не можу ризикувати і цими людьми. Треба все добре вияснити, а потім вже можна буде скорегувати дії.

      – 

      Тобто, Ви можете зв’язатись з своїми?

      – 

      не все так просто. Для цього мені знадобиться якийсь ретранслятор. Якщо пустити напряму з наруча, то по-перше сигнал може просто не дійти, по-друге його можуть легко перехопити. Видавати своє місце знаходження не дуже хочеться.

      – 

      Це СКАЧАТЬ