Щоденник Іноземця. Владислав Вікторович Манжара

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ не можна було сказати про наступні роди. Вони всі складались мінімум з 5 людей. Де були немовлята або лѣтні підготовка йшла повільніше, так як людей більше, а робочих рук менше. Таким родам ми й допомагали. Допомога була різноманітна: від перенесення важних вантажів до доглядання за дітьми.

      Через кілька годин ми прийшли до сім’ї вѣсти Зеломисла. П’ятеро дітей та матір готувались до подорожі. Зеломисл допомагав їм чим міг. В цілому підготовка йшла непогано. Більшість речей першої необхідності вже були на возі. Так і пройшов весь день. Перший день в оточені цих людей. Не можна сказати що він був насичений подіями, але все ж цікавий момент був.

      Після невеличкої вечері Я пішов до себе. Треба було набратись сил перед завтрашнім днем. Я вже збирав ся писати щоденник, як почув стук за дверима. В кімнату зайшла Вѣдана.

      – 

      Не спиться? – Запитала вона.

      – 

      Та ні. Просто ще не встиг заснути.

      – 

      То Я тебе потурбувала? Я можу піти.

      – 

      Ні. Не потурбувала. Я, так розумію, ти хотіла щось спитати?

      – 

      Так. – Вона зайшла в кімнату, та сіла на ліжку. Я був не зовсім роздягнений, тому сів напроти нею. – Я думала над вчорашньою розмовою. Хотіла запитати, як там? Між зірками.

      – 

      О-о-о. Там прекрасно. Коли визираєш в вікно, то бачиш лише темряву та зорі і сонця. Наче нічого особливого, але те що ти бачиш безкінечність заворожує. Ти не можеш відірвати очей. Просто споглядаєш спокій в чистому виді. Там все таку повільне та спокійне. Куди цим гігантам поспішати? Їхні життя вимірюють ся мільярдами лѣт

      ъ

      , не те що наші.

      – 

      А Ви були на інших Землях?

      – 

      Так. Але вони не сильно відрізнялись одна від одної. За виключенням кількох видів тварин та розташування суходолу. Людині треба однакові умови для життя. До речі. Я зустрів якусь тварину. З сірою шерстю…

      – 

      То був напевно вовк.

      – 

      Вовк. От як ви його називаєте.

      – 

      Ви ніколи не бачили вовка?

      – 

      Ні. Ніколи таких тварин не зустрічав.

      – 

      На інших Землях їх нема. Є схожі, але не такі.

      – 

      Вовки небезпечні. Краще десь заховатись, поки він тебе не побачив.

      – 

      Я так і зробив.

      – 

      Розповідають, що деякі племена на півночі, змогли приручити вовків, і тепер вони їм допомагають на полюванні. Якщо там хтось залишив ся.

      – 

      А в ваших краях хтось приручив вовка?

      – 

      Ні. Про такі подвиги Я не чула.

      – 

СКАЧАТЬ