Потік. Психологія оптимального досвіду. Мігай Чиксентмігаї

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ кожен наш інстинкт або потяг просто тому, що вони є, призводить до досить реакційних наслідків. Здебільшого сучасний «реалізм» виявляється варіацією на тему старого доброго фаталізму: звертаючись до поняття «природа», люди всього лиш прагнуть уникнути відповідальності. За своєю природою, однак, ми народжуємося невігласами. Що ж, через це ми не повинні вчитися? Організм деяких людей виробляє більшу від звичайної кількість андрогенів, і отже, вони є надміру агресивними. Чи означає це, що вони не повинні себе стримувати й можуть вільно реалізувати свій потяг до насильства? Ми не можемо заперечувати природні чинники, але, звісно, маємо намагатися поліпшити їх.

      Підпорядкування генетичній програмі може стати досить небезпечним, оскільки це робить нас безпорадними. Людина, яка не може змінити генетичні інструкції, коли це необхідно, завжди уразлива. Замість того щоб самій вирішувати, як їй діяти виходячи з особистих цілей, вона має слухняно виконувати накази (які не завжди мають сенс) свого запрограмованого природою організму. Щоб досягти здорової незалежності від суспільства, необхідно ретельно контролювати інстинктивні потяги, бо поки ми передбачувано реагуємо на зовнішні чинники, добрі чи погані, іншим легко експлуатувати нас у своїх цілях.

      Повністю соціалізована людина – це той, хто бажає тільки тих нагород, яких він має бажати, бо так домовились інші (ці нагороди часто прищеплюють на генетично запрограмовані бажання). Вона може стикатися з тисячами потенційно яскравих і багатих переживань, але не помічати їх, бо прагне іншого. Для неї важливо не те, чим вона є зараз, а те, що вона може отримати, коли робитиме те, чого хочуть від неї інші. Опинившись на біговій доріжці соціального контролю, ця людина постійно тягнеться до призу, який завжди вислизає з її рук. У складному суспільстві до соціалізації залучено багато потужних груп, і часом здається, що їхні цілі суперечать одна одній. З одного боку, офіційні установи, такі як школи, церкви й банки, намагаються перетворити нас на відповідальних громадян, готових багато працювати й заощаджувати. З іншого – торговці, виробники та рекламодавці постійно спокушають нас витрачати свій заробіток на товари, найбільш прибуткові для них. І, нарешті, підпільна система заборонених розваг, якою керують шулери, сутенери, наркодилери, діалектично пов’язана з офіційними установами, обіцяє власні плоди легкої розради – за умови, що ми платимо. Наміри цих груп нібито дуже різні, але результат, по суті, той самий: вони роблять нас залежними від соціальної системи, яка експлуатує нашу енергію у своїх цілях.

      Поза сумнівом, для того щоб вижити, особливо в складному суспільстві, треба працювати заради зовнішніх цілей і відкладати задоволення. Але людина не має перетворюватися на маріонетку, яку смикають за мотузки соціального контролю. Вихід у тому, щоб поступово звільнятися від соціальних винагород і вчитися замінювати їх тими, якими ми самі здатні себе заохотити. Це не означає, що ми повинні відмовитися СКАЧАТЬ