Название: Дівчата
Автор: Емма Клайн
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Современная зарубежная литература
isbn: 978-617-12-3749-0, 978-617-12-2530-5, 978-0-8129-9860-3, 978-617-12-3748-3
isbn:
– Можна сказати, їй подобалося, – сказав Генрі. – О-о! – він вигукнув високим жіночим голосом. – О-о, так, м-м-м. Він гупнув стегном по гральному автоматі.
– Я теж його бачила. – Я спершу говорила, а тоді думала. Я хотіла приєднатися до розмови, навіть якщо для цього мені довелося збрехати. Вони обоє глянули на мене.
– Та ну, – сказав Генрі. – Примара нарешті заговорила.
Я зашарілася.
– Ти бачила його? – виразив сумнів Пітер. Я переконувала себе, що він говорив заступницьким тоном.
– Так, – сказала я. – Доволі дикий.
Вони обмінялися поглядами. Невже я справді думала, що вони повірять, що я якимось чином їздила до міста? І що я ходила дивитися те, що було, по суті, порнографією?
– Так, – очі Генрі засяяли. – І яка частина твоя улюблена?
– Та, про яку ви щойно говорили, – сказала я. – З дівчиною.
– Але який епізод тобі сподобався найбільше? – запитав Генрі.
– Облиш її, – спокійно сказав Пітер. Уже знудившись.
– Тобі сподобалася сцена з Різдвом? – Генрі продовжував. Його усмішка вселяла мені думку, що ми по-справжньому спілкуємося, що я досягла прогресу. – Велике дерево? Багато снігу?
Я кивала. Сама ледь не вірячи у свою брехню.
Генрі засміявся.
– Події фільму відбуваються у Фіджі. На острові. – Генрі ледь стримувався, щоб не розсміятись, і глянув на Пітера, якому, здавалося, було за мене соромно, так само, як вам було б соромно за незнайомця, що спіткнувся на вулиці, немов між нами ніколи нічого не було.
Я штовхнула мотоцикл Генрі. Я не очікувала, що він перекинеться, ні, справді: можливо, просто похитнеться, настільки, щоб перебити Генрі, щоб налякати його на якусь мить, щоб після кількох смішних вигуків від переляку він забув про мою брехню. Але насправді я штовхнула його сильно. Мотоцикл перекинувся і з тріскотом гепнувся об бетонну підлогу.
Генрі витріщився на мене:
– Маленька сучка, – він поспішив до зваленого мотоцикла, неначе до підстреленого домашнього улюбленця, фактично колишучи його на руках.
– Він цілий, – сказала я безглуздо.
– Клята психопатка, – пробурмотів він. Він провів руками вздовж усього байка і показав Пітеру уламок помаранчевого металу. – Ти можеш повірити в це лайно?
Коли Пітер глянув на мене, на його обличчі застигло співчуття, що було навіть гірше, ніж гнів. Я була, неначе дитина, виражаючи лише короткі емоції.
На дверях з’явилася Конні.
– Тук-тук, – окликнула вона, ключі звисали з її зігнутих пальців. Вона побачила таку сцену: Генрі присів біля свого мотоцикла; Пітер схрестив руки.
Генрі дратівливо розсміявся:
– Твоя подружка – справжня сучка, – сказав він і кинув на мене погляд.
– Іві СКАЧАТЬ