Дівчата. Емма Клайн

Чтение книги онлайн.

      Я повагалась якусь мить, перш ніж вийти надвір, услід за дівчиною. Але вона вже перетинала парк у швидкому темпі. Я поспішила за нею.

      – Агов! – крикнула я. Вона і далі йшла.

      Я повторила голосніше, і вона зупинилася, даючи можливість її наздогнати.

      – Який нікчема, – сказала я. Я, мабуть, сяяла, як яблуко. Щоки почервоніли від легкого сп’яніння.

      Вона вороже глянула в напрямку крамниці.

      – Жирний козел, – пробурмотіла вона. – Я не можу навіть купити туалетного паперу.

      Вона нарешті, здається, впізнала мене, довго розглядаючи моє обличчя. Я могла сказати, що вона роздивлялася мене, як нову копійку. Моя сорочка з нагрудником, подарунок моєї матері, вважалася модною.

      – Я вкраду його, – сказала я, мій голос був надто чітким. – Туалетний папір. Легко. Я постійно краду звідти товар.

      Мені було цікаво, чи повірить вона мені. Мабуть, було очевидним те, що я брешу. Але, можливо, їй подобалось це. Безумство мого бажання. Чи, може, вона хотіла подивитись, чим все закінчиться. Багата дівчина приміряє лайкові рукавички злочинності.

      – Ти впевнена? – запитала вона.

      Я знизала плечима, моє серце шалено билося. Якщо вона мені і співчувала, то я того не помічала.

      Моє незрозуміле повернення здивувало чоловіка за стійкою.

      – Знову повернулася?

      Навіть якби я справді хотіла спробувати вкрасти щось, це було б неможливо. Я проходила між рядами, намагаючись стерти з обличчя будь-які ознаки злочинця, але чоловік не відводив погляду. Він пильно дивився, аж доки я не схопила туалетний папір і принесла його до каси, відчуваючи сором, я піддалася звичці. Звичайно, я нічого не збиралася красти. Такого ніколи не могло бути.

      Пробиваючи туалетний папір, він не зміг стриматися.

      – Така мила дівчина, як ти, не повинна вештатися з такими дівчатами, – сказав він. – Ця компанія така мерзенна. Якийсь хлопець з чорним собакою. – Він глянув засмучено: – Я не дозволяю їм заходити до магазину.

      Крізь рябе скло я бачила, як дівчина гуляє по парку. Рукою затіняє очі. Така несподівана і неочікувана удача: вона чекала на мене.

      Після того як я заплатила, чоловік довго дивився на мене.

      – Ти просто ще дитина, – сказав він. – Чому б тобі не піти додому?

      Я почувалася ніяково перед ним.

      – Мені не треба кулька, – сказала я і встромила туалетний папір собі в сумочку. Я мовчала, чоловік давав мені здачу, облизуючи губи, неначе стираючи СКАЧАТЬ