Дівчата. Емма Клайн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ майже одразу, як я подзвонила, неначе він чекав на мене. Він зазвичай працював на молокозаводі від опівночі, тож було дивно бачити його вдома.

      – Конні нагорі, – сказав він. На барній стійці за ним я побачила келих з віскі, розведений водою і наповнений сонячним промінням. Я була так зосереджена на своїх особистих планах, що не вловила атмосфери кризи в домі, незвичайний факт її присутності.

      Конні лежала в ліжку, її спідниця зачепилася так, що було видно пристібну планку її білої нижньої білизни, і повністю стегна в цяточку. Вона сіла, коли я зайшла, поморгала.

      – Гарний макіяж, – сказала вона. – Це особисто для мене? – вона відкинулася на подушку. – Тобі сподобаються наші новини. Пітер пішов. Як у пісні, «пішла, пішла…». З Памелою, quelle сюрприз. Вона закотила очі, але чітко вимовила ім’я Памели зі спотвореною радістю. Глянула на мене.

      – Що ти маєш на увазі? Покинув вас? – від паніки мій голос уже змінився.

      – Він такий егоїстичний, – мовила вона. – Батько сказав, що ми маємо переїхати до Сан-Дієго, наступного дня Пітер поїхав звідси. Він узяв із собою купу одягу й особистих речей. Мабуть, вони поїхали в будинок її сестри в Портленді. Тобто я майже впевнена, що вони поїхали саме туди. – Вона подула на свою чілку. – Він боягуз. А Памела – дівчина, яка потовстішає після народження дитини.

      – Памела вагітна?

      Вона глянула на мене:

      – Несподівано – тобі все одно, що мені, можливо, доведеться переїхати до Сан-Дієго?

      Вона очікувала, що я почну говорити, як сильно люблю її і що сумуватиму, якщо вона поїде, але я була загіпнотизована уявною картиною, як Памела поруч з Пітером в його авто засинає в нього на плечі. Карти «Авіс» у них біля ніг стали напівпрозорими від жиру гамбургера, заднє сидіння було завалено одягом і його посібниками з механіки. Як Пітер гляне вниз і побачить білу лінію на її голові, проділ волосся. Він, може, поцілує її, керуючись внутрішньою ніжністю, хоч вона спить і ніколи не дізнається про це.

      – Можливо, він просто пожартував, – сказала я. – Тобто хіба він не може ще повернутися?

      – Відвали, – сказала Конні. Вона, здається, теж здивувалася, що сказала це.

      – Та що я тобі такого зробила? – мовила я.

      Звичайно, ми обоє знали.

      – Думаю, мені зараз краще побути на самоті, – манірно заявила Конні і втупила очі у вікно.

      Пітер утік на північ зі своєю дівчиною, яка, можливо, навіть чекає від нього дитину, – я не задумувалася про біологічні процеси, факт розкладання білків у шлунку Памели. Але тут була Конні, її повненька фігура на ліжку була така знайома, що я знала кожну її веснянку, кожен слід від вітрянки на плечі. Це була Конні, яку я раптом полюбила.

      – Ходімо в кіно чи ще кудись, – сказала я.

      Вона шмигнула носом і розглядала блідий ободок своїх нігтів.

      – Пітера більше немає поруч, – сказала вона. – Тож тобі вже не треба бути тут. Крім того, ти поїдеш до пансіонату.

      Розпач СКАЧАТЬ