Асистент. Тесс Ґеррітсен
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Асистент - Тесс Ґеррітсен страница 23

СКАЧАТЬ справами. І я не думаю, що справа Їґерів має щось спільне з Ворреном Гойтом.

      – Три дні тому ви казали інше.

      – Я помилилася.

      Вона підійшла до своєї машини, відчинила дверцята і опустила вікна. З розпеченого салону вирвалася хвиля гарячого повітря.

      – Я щось не те ляпнув?

      – Ні.

      – Тоді чого ви звалюєте?

      Вона прослизнула за кермо. Сидіння здавалося страшенно гарячим навіть крізь одяг.

      – Протягом останнього року я намагалася пережити справу Хірурга, – сказала Ріццолі. – Я маю відпустити його і перестати бачити його руку в усьому, що мені трапляється.

      – Знаєте, часом інтуїція – найкраще, що ми маємо.

      – Ключове слово – «часом». Інтуїція – це не факти. І знаменита інтуїція копа – не істина в останній інстанції. І взагалі, що таке інстинкт? Скільки разів чуйка підставляла нас? – Вона завела двигун. – Чорт забирай, надто часто.

      – То це не через мене?

      – Ні.

      – Точно?

      Вона хряснула дверцятами й подивилася на Корсака у відчинене вікно. Він стояв, мружачись від сонця. Очі здавалися вузькими щілинами під буйними кущами брів. На руках дибки стирчало волосся, густе, як шерсть. А його поза – випнуті вперед стегна і згорблені плечі – викликала в неї асоціації з горилою. Ні, вона їхала не через Корсака. Але з кожним поглядом на нього відчувала відразу.

      – Я просто більше не можу гаяти на це час, – сказала вона. – Ви ж розумієте.

      Знову опинившись на робочому місці, Ріццолі зосередилася на документах – їх накопичилося багато. Перш за все – справа чоловіка з літака. Його особу так і не встановили, а понівечене тіло залишалося в морзі. Надто довго вона не приділяла уваги цій справі. Але навіть розгорнувши папку і продивляючись фотографії аутопсії, Ріццолі й далі думала про Їґерів і чоловіка, в якого на одязі лишилася волосина трупа. Вона перевіряла розклад злетів і посадок у «Лоґані», але перед очима стояло обличчя Ґейл Їґер, яка всміхалася з фотографії на столику біля ліжка. Вона пригадала галерею фотографій на стіні зали для нарад, рік тому, під час розслідування справи Хірурга. Ті жінки теж усміхалися. Вони ще були живими і теплими, життя світилося в очах, коли їхні обличчя потрапили в об’єктив. Думаючи про Ґейл Їґер, вона не могла не згадати про покійниць, які відійшли раніше.

      Чи Ґейл теж серед них?

      На поясі завібрував пейджер, і Ріццолі ніби струмом ударило. Попередження про знахідку, якій судилося перевернути її день. Вона взяла телефон.

      І за мить уже вибігала з будівлі.

      5

      Лабрадор-ретривер, доведений мало не до істерики присутністю поліцейських, які стояли поряд, скиглив і рвався з повідка, прив’язаного до дерева. Хазяїн собаки, немолодий чоловік у шортах, сидів неподалік на великому камені, сховавши обличчя в долонях і не звертаючи уваги на благальне скиглення.

      – Власника собаки звати Пол Вандерслоот. Мешкає на Рівер-стрит, усього за милю звідси, – сказав патрульний Ґреґорі Дауд, який уже убезпечив цю СКАЧАТЬ