Название: Львів. Вишні. Дощі (збірник)
Автор: Анна Хома
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Современная зарубежная литература
isbn: 978-617-12-3269-3, 978-617-12-2552-7, 978-617-12-3268-6
isbn:
Малеча вийняла пальчики з рота, розпливлася в усмішці від вуха до вуха і активно застрибала на ліжечку, від чого те заскрипіло і затріщало, але видно було, що дівчинці це подобається.
– Отже, вирішено! Що би я без тебе робила, щастячко моє ненаглядне!
Марічка погоджувалася, що вона щастячко, але не розуміла, чому це щастячко досі не на ручках у мами.
А мама збиралася на побачення. Давно цього не робила, тому так нервувала. Дівчата, які гуляли з візочками в їхньому дворі, провідали, що вона сама виховує дитину, і взялися її знайомити. Вона відбивалася-відбивалася, аж раптом до їхнього гурту підійшов чоловік непримітної зовнішності і почав говорити про погоду та інші загальні речі, нічого особливого в ньому не було, він не вражав вишуканими манерами і влучними фразами, але і не зазирав запопадливо в очі. Раз підійшов, два підійшов, а на третій раз вона сама вже виглядала його у натовпі.
І ось побачення. Доньку планувала відвести до бабусі, а сама… чесно кажучи, все ще вагалася. Обпікшись на гарячому – на холодне дмухаєш.
Залишилося нанести макіяж і парфуми. Посунула до себе дверцята дзеркальної шафи-купе і… на мить побачила в них, мов у фільмі Гічкока, образ тієї, іншої. Талановитої і таємничої. Негідниці, яка посміла привласнити чуже. Суперниці, що перемогла її у нерівному бою. Майже перемогла.
Згадка про неї не відпускає її досі. Чи правильно вона вчинила? Може, треба було по-іншому діяти? Бути більш наполегливою або навпаки – більш виваженою?
Зустрілися вони на поетичних читаннях майже два роки тому. Стояла така ж чудова погода…
Леся зібралася швидко. Вона ніколи не витрачала на вдягання багато часу, хіба що вбиралася трохи тепліше, аніж інші.
Надворі стояла погожа днина, і читання вирішили перенести на природу. Зібралися, як на пікнік, – з пледами, канапками, печивом і червоним вином – і влаштувалися на відкритому майданчику під Високим Замком.
Часто отак збиралися майже сталим колективом поетів і поціновувачів поезії, але того разу все було особливим. Краєвид відкривався неймовірний, з одного боку – старі будинки з галереями вздовж зовнішніх стін і таємничими «колодязями» дворів, з іншого – залізнична станція Підзамче на місці колишнього Папарівського цвинтаря. Люди були піднесені, сонце яскраве, вірші, як ніколи, влучні і насичені енергією по вінця. Усі були трішки п’яні, чи то від вина, чи від тієї незвичайної енергії, яка бризкала тут фонтаном.
Хоча близькість знищеного цвинтаря мала б їх насторожити. Що може зародитися доброго над зруйнованими могилами?
Цього разу до них приєдналися гості з Ужгорода. Дві поетки і один журналіст. Нічого особливого, Львів звик до гостей. Але не Леся. До неї гості навідувалися рідко. А може, вона не запрошувала?..
Журналіст попросив прихистити на ніч двох «подорожніх», маючи на увазі дівчат, сам він збирався переночувати у хостелі. Попросив і так подивився на неї, наче нікого іншого не було.
І СКАЧАТЬ