Сара Ґолдфарб? Так, це я. Особисто. Голос був живий, бадьорий і сповнений такого ентузіазму, що Сара аж повернула голову до телевізора, щоб переконатися, що він долинає не звідти. Місіс Ґолдфарб, я Лайл Рассел з корпорації «Мак-Дік». Вона глянула на телефон. Вона розуміла, що голос долинав звідти, але її співрозмовник говорив точнісінько як телеведучий. Слухаючи його, вона одним оком стежила за телевізором, а тоді й сама озвалася до Лайла Рассела з корпорації «Мак-Дік». Місіс Ґолдфарб, а чи не хотіли б ви взяти участь в одній із наших найбільш резонансних, найбільш розважальних телепрограм? О-о-о-о, я? На телебаченні???? Вона дивилася то на телефон, то на телевізор, намагаючись одночасно слідкувати за обома. Ха-ха-ха, я так і подумав, що ви захочете, місіс Ґолдфарб. З теплоти у вашому голосі я розумію, що ви – саме така людина, яких ми хочемо бачити в наших програмах. Сара Ґолдфарб зашарілася й кліпнула, ніколи не думала, що колись потраплю на телебачення. Я проста… О, ха-ха, я знаю, як ви почуваєтеся, місіс Ґолдфарб. Повірте, що для мене бути частиною цієї фантастичної індустрії так само приголомшливо, як і для вас. Я вважаю себе одним з найщасливіших чоловіків на світі, бо щодня мені випадає нагода допомогти людям, як оце ви, місіс Ґолдфарб, стати частиною програм, якими пишаємося не тільки ми, а вся телеіндустрія – ні, вся країна пишається ними. Мати Гаррі зіжмакала сукню в кулаці, відчуваючи, як тріпоче її серце, і кліпала очима від захоплення. О, я й не мріяла… Лайл Рассел заговорив серйозно. Дуже серйозно. Місіс Ґолдфарб, ви знаєте, про які програми я говорю? Є якісь здогади? Ні… Я… у мене йде реклама засобу для миття тарілок, і я точно не знаю… На телебаченні???? Місіс Ґолдфарб, ви сидите? Бо якщо ні, то негайно сядьте, тому що, коли я скажу, про які програми йдеться, у вас від радості може голова закрутитися. Йдеться не про що інше, як… він раптом спинився, і Сара ще сильніше стисла в руці сукню, дивлячись округленими очима на телефон і телевізор, не впевнена, з якого пристрою долине продовження. Коли він заговорив, його голос був глибокий, тихий і сповнений почуття – місіс Ґолдфарб, ми на телебаченні відповідаємо за вікторини. О-о-о-о-о… він витримав ефектну паузу, поки Сара Ґолдфарб, чиє дихання чулося поверх голосів з телевізора, опановувала себе. Голос Лайла Рассела звучав драматично і владно, так, місіс Ґолдфарб, а на додачу – на додачу це абсолютно нові, я сказав абсолютно нові, програми, що вийдуть у наступному сезоні; програми, на яких мріють опинитися мільйони американців; програми, яких мільйони з нетерпінням чекають, – я… я… на теле… ох, я не можу… – так, місіс Ґолдфарб, саме ви. Я знаю, що ви відчуваєте, ви думаєте, як сталося, що пощастило саме мені, тоді як мільйони людей віддали б усе, аби потрапити на ці програми, – о, я не можу вам передати… Що ж, місіс Ґолдфарб, я не можу сказати, чому вам так пощастило. Певно, Господь піклується про вас. Сара Ґолдфарб упала на спинку телекрісла, однією рукою відчайдушно стискаючи телефон, а другою – свою сукню. Її очі викотилися. Рот розкрився. Вперше на своїй пам’яті вона забула
СКАЧАТЬ
