Ті, що співають у терні. Коллін Мак-Каллоу

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ затримала на ньому погляд – такий стомлений, такий зморений, наче погляд старої людини.

      – Розумію, – відповіла вона. – Розумію. Френк хотів піти, коли я ще була маленькою дівчинкою, але у нього не вийшло. Татко повернув його і змусив залишитися з нами.

      – Але цього разу татко не збирається повертати його, бо вже не змусить його залишитися. Френк пішов назавжди, Меґґі. Він не повернеться.

      – І я його більше не побачу?

      – Не знаю, – щиро відповів він. – Мені, звісно, хотілося б сказати, що побачиш, але нікому не дано передбачити майбутнє, навіть священикам, Меґґі. – Готуючись до найголовнішого, він знервовано зітхнув. – Ти не мусиш розповідати мамі про сварку, Меґґі, чуєш мене? Це її засмутить, а вона й без того почувається зле.

      – Це через те, що у неї скоро буде дитинка?

      – А що ти про це знаєш?

      – Мамі подобається народжувати та ростити дітей; вона робила це багато разів. І в неї народжуються такі гарні немовлята, отче, хоча вона й почувається зле. Я сама збираюся виростити хлопчика, щоб він був схожий на Гала, і тоді я не так скучатиму за Френком, еге ж?

      – Партеногенез, – мовив священик. – Що ж, нехай щастить тобі, Меґґі. А що, як тобі не вдасться народити й зростити такого хлопчика?

      – Тоді у мене буде Гал, – сонно відповіла вона, скручуючись у клубочок. І додала: – А ви теж підете геть, отче? Підете чи ні?

      – Колись піду, Меґґі. Але, гадаю, не скоро, тому не хвилюйся. Бо, здається мені, я надовго застряг у Джилі, ой як надовго, – відповів священик із гіркотою в голосі.

      6

      Як не крути, а Меґґі довелося таки повернутися додому: Фіона не могла впоратися без неї по господарству. Коли ж Стюарт залишився в монастирі сам, він негайно розпочав голодування на знак протесту – і його теж довелося повернути до Дрогеди.

      У серпні було дуже холодно. Минув рік відтоді, як вони перебралися до Австралії, але теперішня зима була холоднішою за попередню. Без дощів повітря стало таким хрустким і холодним, що обпікало легені. На вершинах Великого Водороздільного хребта, за триста миль на схід, снігові шапки були товщими, аніж впродовж багатьох попередніх років, але з часу минулорічної мусонної повені західніше села Беррен Джанкшн не випало ані краплини дощу. Люди в Джилі заговорили про чергову засуху: вона й так забарилася, вона мала колись настати і, схоже, вже почалася.

      Коли Меґґі побачила свою матір, наче все її єство придавив страшенний тягар – може, через відчуття, що дитинство закінчується, а може, через передчуття того, що то є таке – бути дорослою жінкою. Зовні начебто ніяких змін не сталося – хіба що знову збільшився живіт, але внутрішньо Фіона загальмувалася, немов старий годинник, що уповільнюється й уповільнюється, аж поки не зупиниться назавжди. Щезли жвавість і моторність, які, як здавалося Меґґі, ніколи не полишали її матір, бо вона піднімала і ставила ноги так, наче й забула, як це робиться; у її ходу вкралася якась невпевненість; майбутнє народження дитини не радувало її, зникла навіть та ретельно СКАЧАТЬ