Ті, що співають у терні. Коллін Мак-Каллоу
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Ті, що співають у терні - Коллін Мак-Каллоу страница 28

Название: Ті, що співають у терні

Автор: Коллін Мак-Каллоу

Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»

Жанр: Современные любовные романы

Серия:

isbn: 978-617-12-3224-2, 978-617-12-3223-5, 978-617-12-2466-7, 978-0-380-01817-8

isbn:

СКАЧАТЬ у кріслі. – Як ви гадаєте, а що здатне вплинути на цього преподобного пана настільки, щоб він таки зробив Джилі епіцентром свого світу?

      Священик гірко посміхнувся.

      – Не можу сказати. Може, якесь потрясіння? Раптовий порятунок тисячі душ, несподівана здатність зцілювати кульгавих та сліпих… Але доба чудес давно минула.

      – Минула? Сумніваюся. Просто Він змінив Свої методи. І в наші дні Він використовує гроші.

      – Яка ж ви цинічна! Мабуть, саме через це ви так мені подобаєтеся, пані Карсон.

      – Мене звуть Мері. Будь ласка, звіть мене просто Мері.

      Мінні увійшла, штовхаючи поперед себе возика з чаєм саме тоді, коли отець де Брікассар сказав:

      – Дякую, Мері.

      Поглянувши на свіжі коржики та анчоуси на грінках, Мері Карсон зітхнула:

      – Любий отче, мені хочеться, щоб ви цього ранку помолилися за мене з особливим старанням.

      – Звіть мене Ральф, – сказав він і пустотливо додав: – Сумніваюся, чи зможу помолитися за вас іще старанніше, аніж я це роблю зазвичай, але спробую.

      – А ви вмієте зачаровувати! Чи це був тонкий натяк? Зазвичай мені байдуже до очевидності та однозначності чиїхось висловлювань, але з вами я завжди сумніваюся – а чи не сховане під очевидністю та однозначністю дещо глибше? Це як морквина перед віслюком. А що ви насправді про мене думаєте, отче де Брікассар? Звісно, я цього ніколи не дізнаюся, бо ви ніколи не будете достатньо безтактним, щоб сказати мені правду, чи не так? Цікаво, дуже цікаво… Але ви мусите за мене молитися. Бо я вже стара й на своєму віку грішила багато.

      – Старість підступно підкрадається до всіх нас, і, до речі, я теж грішив.

      Мері Карсон не втрималася і хихикнула.

      – Багато б я дала, щоби дізнатися про ваші гріхи! Справді багато. – На мить вона замовкла, а потім змінила тему. – Але тепер мені терміново потрібен головний скотар.

      – Як, знову?

      – За останній рік змінилося п’ятеро. Стає дедалі важче знайти пристойну людину.

      – Якщо чесно, то подейкують, начебто вас важко назвати щедрим та чуйним роботодавцем.

      – Ах ви ж нахабо! – сплеснула вона руками і розсміялася. – А хто придбав вам новісінького «даймлера», щоб вам не доводилося їздити верхи?

      – Зате як ревно я за вас молюся!

      – Якби Майкл мав хоча б половину вашої кмітливості та твердості характеру, то я, може, і покохала б його, – несподівано зауважила вона. Раптом на її обличчі відбилася злоба. – Ви гадаєте, що я не маю в цьому світі жодного родича і тому мушу заповісти свої гроші та землю матері-Церкві, чи не так?

      – Гадки не маю, – не змигнувши оком відповів Ральф, наливаючи собі чаю.

      – Взагалі-то, я маю брата, а у нього багато синів – велика й щаслива родина.

      – Це так добре для вас, – стримано СКАЧАТЬ