Твоя перша остання брехня. Гарлан Кобен

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      Лілі ображено подивилася на неї. Майя знизала плечима.

      – То, може, скажеш?

      – Там дві корови та гусінь.

      – Корова зелена?

      – Це гусінь.

      На щастя, Майї зателефонували. Вона глянула на екран – Шейн.

      – Як тримаєшся? – запитав він.

      – Добре.

      Тиша. Минуло три секунди, і чоловік знову заговорив.

      – Мене пре ця незручна тиша, – сказав він. – А тебе?

      – Дуже круто. То що сталося?

      Вони надто близькі для всіх цих «як тримаєшся». Такі речі просто не вклинювалися до їхніх стосунків.

      – Нам треба поговорити, – промовив Шейн.

      – То говори.

      – Я заїду до тебе. Їсти хочеш?

      – Не дуже.

      – Можу захопити величеньку піцу з куркою в «Найкраще з усього».

      – То поквапся, чорт забирай.

      Майя повісила слухавку. В їдальні в таборі Арифджан чи не за щораз можна було взяти собі піцу, однак соус смакував, як закислий кетчуп, а тісто мало консистенцію зубної пасти. Відколи вона повернулася додому, то їла піцу лише з тонкою скоринкою, яку ніде не готували краще, ніж у «Найкраще з усього».

      Коли Шейн приїхав, вони втрьох сіли на кухні й жадібно з’їли піцу. Лілі любила Шейна. Діти взагалі любили Шейна. Це з дорослими в нього не складалося. Було в ньому щось бентежне, стоїцизм, відразливий для більшості людей з їхньою потребою штучних посмішок та прикидання. Шейн терпіти не міг дрібні балачки чи надмір брехні сучасного суспільства.

      Коли вони доїли піцу, Лілі наполягла, щоб Шейн укладав її спати, а не Майя.

      Шейн надувся.

      – Читати тобі – це так нудно.

      Лілі вибухнула сміхом, ухопила його за руку й потягла до сходів.

      – Ні, благаю! – заридав Шейн, падаючи на землю.

      Лілі засміялася ще гучніше й потягла Шейна далі. Він постійно протестував. Лілі знадобилося десять хвилин, щоб дотягти його до сходів.

      Нагорі, у спальні, Шейн прочитав їй казку й Лілі відключилася так хутко, що Майя запитала себе, чи не підсипав він часом їй «Ембієну».[10]

      – Це було швидко, – промовила, коли Шейн спустився до неї.

      – Такий був план.

      – Який саме?

      – Щоб вона затягнула мене нагору – це її втомило.

      – Кмітливо.

      – Ще б пак!

      Вони взяли з холодильника по холодному пиву й вийшли на задній двір. Настала ніч. Повітря стало вологим й обважніло, але, пройшовши пекло пустелі, маючи на спині сорок фунтів[11] обладнання, до спеки повністю байдужієш.

      – Гарна ніч, – сказав Шейн.

      Вони сіли біля басейну, почали пити. Між ними ніби прірва якась пролягла, і Майї це не подобалось.

      – Припини, – сказала вона.

      – Що припинити?

      – Ти поводишся зі мною, наче…

      – Наче?

СКАЧАТЬ