Твоя перша остання брехня. Гарлан Кобен

Чтение книги онлайн.

      – Я не пив, коли вона була жива.

      Майя не знала, що відповісти, тому промовчала.

      – Тобто іноді міг трохи випити, але…

      – Я знаю, що ти мав на увазі, – перебила його Майя. – Мені все одно краще вже піти. Подбай про них.

      – Мені телефонували з міської футбольної асоціації.

      – Зрозуміло.

      – Схоже, ти сьогодні влаштувала їм сцену.

      Майя знизала плечима.

      – Я просто обговорила з тренером правила гри.

      – Яке ти мала право?

      – Твій син, Едді. Він подзвонив і попросив допомогти твоїй дочці.

      – То ти думаєш, що допомогла їй?

      Майя не відповіла.

      – Думаєш, таке мудило, як Філ, про це забуде? Думаєш, не знайде способу помститись Алексі?

      – Краще б йому цього не робити.

      – А то що? – гаркнув Едді. – Ти знову з’ясуєш із ним стосунки?

      – Так, Едді. Якщо виникне потреба. Я заступатимусь за неї доти, доки вона не зможе захиститися самостійно.

      – Стягуючи з тренера штани?

      – Роблячи все необхідне.

      – Ти себе чуєш?

      – Чітко та ясно. Я сказала, що заступатимусь за неї. Знаєш чому? Бо більше нема кому.

      Едді відсахнувся, наче вона його вдарила.

      – Забирайся з мого дому.

      – Добре, – Майя попрямувала до дверей, зупинилася, розвернулася до нього. – Твій дім, до речі, схожий на вбиральню. Виправ це якось.

      – Я сказав – забирайся. І, можливо, тобі не варто певний час сюди приходити.

      Вона зупинилась.

      – Перепрошую?

      – Я не хочу, щоб ти вешталася біля моїх дітей.

      – Твоїх?… – Майя підійшла ближче до нього. – Не хочеш пояснити?

      Лють, яка шаленіла в його очах, схоже, розвіялась. Едді ковтнув слину, відвів очі й проказав:

      – Ти не розумієш.

      – Чого не розумію?

      – Саме ти воювала за нас, аби інших не спіткала така участь. Завдяки тобі ми почувались у безпеці, колись.

      – Колись?

      – Так.

      – Я не розумію, – сказала вона.

      Він нарешті зустрівся з нею поглядом.

      – За тобою йде смерть, Майє.

      Вона просто стояла там. Десь увімкнули телевізор. До них долинули приглушені оплески.

      Едді роздивлявся свої пальці.

      – Війна. Клер. Тепер Джо.

      – Ти мене звинувачуєш?

      Він відкрив рота, закрив його, спробував знову.

      – Мабуть, не знаю, мабуть, смерть знайшла тебе в якійсь дірі в пустелі. А можливо, вона завжди була в тобі і ти якимось чином випустила її чи вона супроводжувала тебе додому.

      – Це якась маячня, Едді.

      – Може, і ні. Чорт, мені подобався Джо. Він був хорошою людиною. А тепер і його не стало, – Едді підвів до неї очі. – Я не хочу, щоб хтось із тих, кого я люблю, був СКАЧАТЬ