Кмітливіші, швидші, кращі. Секрети продуктивності в житті та бізнесі. Чарлз Дахіґґ
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Кмітливіші, швидші, кращі. Секрети продуктивності в житті та бізнесі - Чарлз Дахіґґ страница 11

СКАЧАТЬ На думку дослідників, критична відмінність полягала в тому, що благополучні літні люди робили протестний вибір проти усталеного розкладу, одноманітного меню і суворих правил, які намагались їм накидати у притулку.[39]

      Деякі дослідники називали таких мешканців «бунтівниками», бо чимало їхніх рішень мали вигляд заколотів проти status quo. Одна група в будинку для людей похилого віку у Санта-Фе, наприклад, розпочинала кожен прийом їжі за розкладом з обміну стравами між собою, щоб допасувати меню до своїх смаків, а не покірно приймати те, що їм подавали. Один мешканець сказав досліднику, що він завжди віддавав своє тістечко, хоча й любив тістечка, бо «волів з’їсти нехай і щось гірше, але вибране ним самим».

      Група мешканців у будинку для літніх людей у Літл-Рок порушила правила закладу, на свій смак пересунувши меблі у відпочивальнях. А що шафи кріпилися до стін, мешканці взяли в комірці для реманенту лом і пересунули собі трюмо. Натомість адміністратор зібрав збори і сказав, що не було потреби переставляти на власний смак меблі; якби потрібна була допомога, то персонал закладу міг її надати. Мешканці повідомили адміністратора, що їм не треба ні допомоги, ні дозволу і що надалі робитимуть те, що самі схочуть.

      Якщо подивитися на справу ширше, то такі дрібні акти непокори багато не важать. Але вони потужні психологічно, бо бунтівники трактували заколоти як свідчення того, що вони досі контролюють власне життя. У середньому бунтівники могли пройти більшу відстань, ніж інші мешканці дому. Вони їли приблизно на третину більше. Вони краще виконували приписи лікарів, приймали ліки, відвідували спортзал, підтримували стосунки зі своїми родинами й друзями. Вони потрапили до закладу з не меншими проблемами зі здоров’ям, ніж у їхніх співмешканців, але в притулку жили довше, у них відзначався вищий рівень щастя, вони були набагато активніші й переймались розумовою діяльністю.

      – Йдеться саме про відмінність між рішеннями, які доводять людині, що вона ще порядкує своїм життям, і умонастроєм, скерованим на очікування смерті, – зазначила Розалі Кейн, геронтолог з Міннесотського університету. – Річ не в тім, їсте ви тістечко чи ні. Але, якщо людина відмовляється їсти їхнє тістечко, вона собі показує, що досі керує своїм вибором.

      Бунтівникам велося чудово, бо вони тямили, як керувати; так і чота Квінтаніли під час Суворого випробування навчилась долати западину не за правилами, самостійно вирішивши, як ті правила інтерпретувати.

      Себто вибір, який найпотужніше стимулює мотивацію, – це рішення, котрі роблять дві речі: переконують нас, що ми опанували ситуацію, і наповнюють наші дії глибшим змістом. Вибір сходження на гору може бути виявом любові до доньки. Рішення про вчинення заколоту в домі для літніх людей може стати доказом того, що люди ще живі. Внутрішній локус контролю з’являється тоді, коли у нас виробляється ментальна звичка перетворювати рутину на значущий вибір, а також коли ми контролюємо власне життя.

СКАЧАТЬ



<p>39</p>

Rosalie A. Kane et al., “Everyday Matters in the Lives of Nursing Home Residents: Wish for and Perception of Choice and Control,” Journal of the American Geriatrics Society 45, no. 9 (1997): 1086-93; Rosalie A. Kane et al., “Quality of Life Measures for Nursing Home Residents,” The Journals of Gerontology Series A: Biological Sciences and Medical Sciences 58, no. 3 (2003): 240-48; James R. Reinardy and Rosalie A. Kane, “Anatomy of a Choice: Deciding on Assisted Living or Nursing Home Care in Oregon,” Journal of Applied Gerontology 22, no. 1 (2003): 152-74; Robert L. Kane and Rosalie A. Kane, “What Older People Want from Long-Term Care, and How They Can Get It,” Health Affairs 20, no. 6 (2001): 114-27; William J. McAuley and Rosemary Blieszner, “Selection of Long-Term Care Arrangements by Older Community Residents,” The Gerontologist 25, no. 2 (1985): 188-93; Bart J. Collopy, “Autonomy in Long Term Care: Some Crucial Distinctions,” The Gerontologist 28, supplement (1988): 10–17; Elizabeth H. Bradley et al., “Expanding the Andersen Model: The Role of Psychosocial Factors in Long-Term Care Use,” Health Services Research 37, no. 5 (2002): 1221-42; Virginia G. Kasser and Richard M. Ryan, “The Relation of Psychological Needs for Autonomy and Relatedness to Vitality, Well-Being, and Mortality in a Nursing Home: Effects of Control and Predictability on the Physical and Psychological Well-Being of the Institutionalized Aged,” Journal of Applied Social Psychology 29, no. 5 (1999): 935-54; James F. Fries, “The Compression of Morbidity,” The Milbank Memorial Fund Quarterly: Health and Society 83, no. 4 (2005): 801-23; Richard Schulz, “Effects of Control and Predictability on the Physical and Psychological Well-Being of the Institutionalized Aged,” Journal of Personality and Social Psychology 33, no. 5 (1976): 563.