Сирітський потяг. Крістіна Бейкер Клайн

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ дитину від нужденності та, напевно, місіс Скетчерд погодиться – без перебільшення, ще й від гріха та зіпсутості.

      Місіс Скетчерд киває на знак згоди.

      – Отож у вас є можливість зробити добру справу з вигодою для себе, – веде далі він. – Від вас очікуватиметься годувати, одягати і вчити дитину до вісімнадцятирічного віку, а також, звісно, давати релігійну освіту, й ми щиросердо сподіваємося, що ви з часом не лише прихилитеся до дитини, а й ставитиметеся до неї, як до рідної. Вибрану дитину ви можете забрати безоплатно, – додає він, – на пробний період тривалістю дев’яносто днів. По закінченні цього терміну, якщо забажаєте, ви зможете віддати її назад.

      У дівчинки, що стоїть поруч мене, виривається тихий звук, схожий на собаче скавучання, і вона бере мене за руку. Її долоня холодна й волога, мов жаб’яча спина. «Не хвилюйся, все буде гаразд…» – починаю я, але вона дивиться на мене з такою безвихіддю, що я змовкаю. Коли ми бачимо, як люди стають у чергу й починають підніматися сходами на сцену, я почуваюся, мов корова на сільськогосподарській виставці, на яку мене брав дідусь у Кінварі.

      Переді мною зупиняється молода світловолоса жінка, худенька й бліда, і на вигляд серйозний чоловік із випуклим адамовим яблуком, вбраний у фетрового капелюха. Жінка робить крок уперед.

      – Можна?

      – Перепрошую? – кажу я збентежено.

      Вона простягає руки. Он воно що. Вона хоче взяти Карміна.

      Той зиркає на жінку й ховає обличчя на моїй шиї.

      – Він сором’язливий, – говорю я їй.

      – Привіт, хлопчику. Як тебе звати?

      Він відмовляється підводити голову. Я його гойдаю.

      Жінка обертається до чоловіка й каже м’яко:

      – Очі можна вилікувати, як думаєш?

      – Не знаю. Напевно.

      Інші жінка й чоловік спостерігають за нами. Вона дебела, насуплена, вбрана у засмальцьований фартух, а в нього на кістлявій голові тоненькі пасма волосся.

      – Як тобі оця? – каже чоловік, показуючи на мене пальцем.

      – Не подобається мені її вигляд, – відповідає жінка, скривившись.

      – Ви їй на вигляд теж не подобаєтеся, – шпигає Голландчик, і ми всі здивовано на нього озираємося.

      Хлопець між нами відступає назад.

      – Що ти сказав? – Чоловік підходить і стає перед Голландчиком.

      – Вашій дружині не обов’язково таке говорити, – голос у Голландчика тихий, але мені чути кожне слово.

      – А ти не втручайся. – Чоловік піднімає Голландчикове підборіддя вказівним пальцем. – Моя дружина може казати про вас, сиріт, усе, що їй, у біса, хочеться.

      Лунає шурхіт, мелькає чорний плащ, і, наче змія із заростів, з’являється місіс Скетчерд.

      – Що тут сталося? – Її голос тихий і рішучий.

      – Оцей хлопець огризнувся на мого чоловіка, – скаржиться жінка.

      Місіс Скетчерд дивиться спочатку на Голландчика, СКАЧАТЬ