Відьмак. Меч призначення. Анджей Сапковський

Чтение книги онлайн.

      Золотий дракон, який сидів на пагорбі, позіхнув, задер голову, замахав крилами і шмагнув по землі хвостом.

      – Королю Нєдаміре й ви, лицарі! – заревів він, неначе мідяна труба. – Я – дракон Віллентретенмерт! Як бачу, не всіх вас зупинила лавина, яку саме я, не хвалячись, спустив вам на голови. Дісталися ви аж сюди. Як бачите, з долини є лише три шляхи. На схід, до Холопілля, на захід, до Кайнгорна. Цими шляхами ви можете скористатися. Північною ущелиною, панове, ви не підете, бо я, Віллентретенмерт, вам це забороняю. Якщо ж хтось моєї заборони сприйняти не захоче, то викликаю його на бій, на гоноровий, лицарський поєдинок. Зброєю конвенційною, без чарів і вогню. Битва до повної капітуляції однієї зі сторін. Чекаю відповіді від вашого герольда, як наказує звичай!

      Усі стояли, широко пороззявлявши роти.

      – Він говорить! – просопів Богольт. – Неймовірно!

      – І до того ж – страшенно мудро, – сказав Ярпен Зігрін. – Чи хтось зна, що воно таке – зброя конфесійна?

      – Звичайна, не магічна, – сказала Йеннефер, зморщившись. – Утім, я не можу зрозуміти одного. Неможливо говорити артикульовано, маючи роздвоєний язик. Лайдак уживає телепатію. Майте на увазі, що вона діє в обидва боки. Він може читати ваші думки.

      – Він що, здурів, чи як? – занервував Кеннет Пильщик. – Гоноровий поєдинок? Із дурнуватим гадом? Отакої! Йдемо на нього купою! У купі сила!

      – Ні.

      Вони обернулися.

      Ейк із Денесле, вже на коні, у повному обладунку, зі списом, уставленим у стремено, виглядав куди краще, аніж пішим. З-під піднятого забрала шолому горіли гарячково очі, біліло бліде обличчя.

      – Ні, пане Кеннете, – повторив лицар. – Хіба що через мій труп. Не допущу, аби в моїй присутності ображали лицарський гонор. Хто наважиться зламати умови гонорового поєдинку…

      Ейк мовив дедалі голосніше, екзальтований голос його ламався і тремтів від піднесення.

      – …хто зневажить гонор, той зневажить і мене, і кров – його чи моя – потече на цю змучену землю. Бестія хоче поєдинку? Добре! Нехай герольд трубить моє ім’я! Нехай вирішить усе суд богів! За драконом – сила іклів та пазурів і пекельна злість, за мною…

      – Що за кретин, – буркнув Ярпен Зігрін.

      – …за мною справедливість, за мною віра, за мною сльози дівиць, яких той гад…

      – Закінчуй, Ейку, бо блювати хочеться! – крикнув Богольт. – Уперед, у поле, за дракона берися замість базікати!

      – Гей, Богольте, зачекай, – раптом сказав ґном, шарпаючи себе за бороду. – Ти забув про умову? Якщо Ейк завалить гадину, візьме половину…

      – Ейк нічого не візьме, – вишкірився Богольт. – Я його знаю. Йому вистачить, якщо Любисток складе про нього пісеньку.

      – Тихо! – закричав Ґилленстерн. – Нехай воно так і буде. Проти дракона виступить праведний мандрівний лицар, Ейк із Донесле, що б’ється у кольорах Кайнгорну як спис і меч короля Нєдаміра. Таке королівське СКАЧАТЬ