Відьмак. Меч призначення. Анджей Сапковський

Чтение книги онлайн.

      – Занадто пізно, Йен. Ми вже не висимо. Мені вже все одно. Незважаючи ні на що.

      Він очікував найгіршого, каскадів вогню, блискавки, удару в обличчя, лайки, прокльонів. Здивувався, побачивши лише стримане тремтіння губ. Йеннефер поволі відвернулася. Ґеральт пожалкував, що це сказав. Пожалкував за емоцію, яка до цього призвела. Межа можливого перейдена, урвалася, наче струна лютні. Він глянув на Любистка, помітив, як трубадур швидко відвертається, уникаючи його погляду.

      – Ну, справи лицарського гонору маємо позаду, прошу мосьпанство! – закричав Богольт, уже в обладунку, стоячи перед Нєдаміром, який усе ще сидів на камені з неодмінним виразом нудьги на обличчі. – Лицарський гонор лежить отамочки й стогне тихенько. Кепська то була концепція, пане Ґилленстерне, випустити Ейка як вашого лицаря і васала. Не вказуватиму пальцями, але я знаю, кому Ейк міг бути вдячним за поламані кістки. Тому, скажемо чесно, одним рухом ми позбулися двох справ. Одного шаленця, який у шаленстві своєму хоче відродити легенди про те, як сміливий лицар перемагає у поєдинку дракона. І – одного крутія, який хотів на тому заробити. Знаєте, про кого я говорю, Ґилленстерне, так? Це добре. А тепер – наш хід. Тепер дракон – наш. Тепер ми, Рубайли, управимося з тим драконом. Але так, як треба нам.

      – А домовленість, Богольте? – вицідив канцлер. – Що з домовленістю?

      – У сраці я маю ту домовленість.

      – Небачено! Це зневага до маєстату! – тупнув ногою Ґилленстерн. – Король Нєдамір…

      – Що – король? – крикнув Богольт, спираючись на величезний дворучний меч. – Може, король хоче особисто, сам піти на дракона? А може, це ти, його вірний канцлер, увіпхнеш у броню свою пузо й вийдеш на поле? Чому ні, прошу, ми зачекаємо, прошу мосьпанство. Ви мали свій шанс, Ґилленстерне, якби Ейк заколов дракона – ви б узяли все, нам би ніц не дісталося, ані єдиної золотої луски з його хребта! Але тепер – запізно. Гляньте правді в очі. Немає кому битися у кольорах Кайнгорна. Не знайдете ви другого такого дурня, як Ейк.

      – Неправда! – Швець Козоїд припав до короля, все ще зайнятого спогляданням тільки йому відомої точки на горизонті. – Королю, пане! Тільки трохи зачекайте, нехай-но наші підійдуть, з Холопілля, а будуть вони ось-ось! Плюньте на зарозумілу шляхту, женіть їх геть! Побачите, хто насправді сміливий, хто в кулаці силу має, а не в горлі!

      – Писок стули, – спокійно відгукнувся Богольт, стираючи плямку іржі з нагрудника. – Стули писок, хаме, бо як ні, то я його тобі так стулю, що зуби у горлянці застрягнуть.

      Козоїд, побачивши Кеннета та Нищавку, які наближалися, швиденько відійшов, сховавсь між холопільськими міліціонерами.

      – Королю! – крикнув Ґилленстерн. – Що накажете?

      Вираз нудьги раптом зник із обличчя Нєдаміра. Неповнолітній монарх зморщив веснянкуватий ніс і встав.

      – Що накажу? – сказав тоненько. – Нарешті ти про це запитав, Ґилленстерне, замість того щоб за мене вирішувати й за мене, від мого імені, промовляти. Дуже це мене тішить. І нехай вже так зостається, Ґилленстерне. З цієї миті мовчатимеш і СКАЧАТЬ