Відьмак. Меч призначення. Анджей Сапковський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ позіхнув, помахав крилами, а потім, припавши до землі, швидко зліз із пагорба на рівну землю.

      – Зрозумів, чесний герольде! – проревів він у відповідь. – Хай же тоді виступить на поле шляхетний Ейк із Денесле. Я – готовий!

      – Чистий тобі вертеп. – Богольт сплюнув, похмурим поглядом проводжаючи Ейка, що ступом виїздив з-за бар’єру каміння. – Холерна купа сміху…

      – Замкни чавку, Богольте! – крикнув Любисток, потираючи руки. – Дивися, Ейк йде в атаку! Псякрев, ото буде чудова балада!

      – Ур-ра! Віват Ейку! – крикнув хтось із групи лучників Нєдаміра.

      – А я, – відгукнувся похмуро Козоїд, – я б його таки для впевненості напхав сіркою.

      Ейк, уже в полі, відсалютував драконові піднятим списом, закрив забрало шолому й ударив коня острогами.

      – Ну-ну, – сказав ґном. – Може, він і дурень, але на нападі знається. Тільки гляньте!

      Ейк, нахилений, спертий об сідло, на повному галопі опустив спис. Дракон, всупереч очікуванням Ґеральта, не відскочив, не рушив півколом, а розпластався по землі й погнав просто на атакуючого лицаря.

      – Бий його! Бий, Ейку! – заверещав Ярпен.

      Ейк, хоча й мчав галопом, вдарив не прямо наосліп. В останню мить уміло змінив напрям, перекинув списа над кінською головою. Пролітаючи обабіч дракона, з усіх сил пхнув, устаючи в стременах. Усі крикнули єдиним голосом. Ґеральт до хору не долучився.

      Дракон уник удару в акуратному, зграбному, повному грації повороті і, звившись, наче жива золота стрічка, блискавично, але м’яко, воістину по-кошачому, сягнув лапою під живіт коня. Кінь кувікнув, високо підкидаючи зад, лицар хитнувся у сідлі, але списа не випустив. У мить, коли кінь майже зарився ніздрями у землю, дракон різким ударом лапи змів Ейка з сідла. Всі бачили, як підлетіли угору, вируючи, бляхи панцира, всі почули брязкіт та грюкіт, із якими лицар звалився на землю.

      Дракон, присівши, придавив коня лапою і наблизив зубату пащу. Кінь кувікнув перелякано, зашамотівся і стихнув.

      У тиші, що запала, всі почули глибокий голос дракона Віллентретенмерта:

      – Мужнього Ейка із Денесле можна забрати з поля, він неспроможний на подальший бій. Наступний, прошу.

      – От, курва, – сказав Ярпен Зігрін у тиші, що встановилася.

      VІІІ

      – Обидві ноги, – сказала Йеннефер, витираючи руки лляною серветкою. – І наче щось із хребтом. Обладунок на спині вдавлений, наче він копром дістав. А ноги – це через власний спис. Не скоро він сяде на коня. Якщо й узагалі сяде.

      – Професійний ризик, – пробурмотів Ґеральт.

      Чародійка зморщилася.

      – Тільки це й можеш сказати?

      – А що ти ще хотіла б почути, Йеннефер?

      – Той дракон неймовірно швидкий, Ґеральте. Занадто швидкий, аби могла з ним битися людина.

      – Розумію. Ні, Йен. Не я.

      – Принципи? – зло посміхнулася чародійка. – Чи звичайний, СКАЧАТЬ