Я, ти і наш мальований і немальований Бог. Тетяна Пахомова

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ так, – розгортав свою думку рабе з талантом справжнього оратора. – Це, як ви пам’ятаєте, середина, Руах, наше «Я» – те, що і робить людину людиною: наша свобода вибору, яку дарував нам Творець і яка забезпечена оцими двома началами: духовним і тваринним. Кожен сам вирішує, у який бік йому рухатись: до тварини чи до ангела.

      – І перемагає та сторона, про яку більше дбаєш… Тому люди та їхні вчинки такі різні, – замислено продовжив Давид.

      – Так, мій юний друже. Той, хто довго прислухається до одного, приглушує інше. Тривалий час, водячи свій народ по пустелі, Мойсей ліпив духовну душу народу, бо в Єгипті з нас зробили, по суті, не просто рабів, а завжди голодних і сумирних майже тварин. А що потрібно тваринам? Їсти, пити, розмножуватися, така-сяка домівка… і головне – вижити в таких умовах, де кожен сам за себе й ніякого суспільного руху вперед – до культури, науки… Люди ж не просто розумні тварини. У нас є душа з Нешомою. У людей з низьким інстинктом самозбереження можуть бути і кращі шанси на виживання, якщо вони добре розвинуть свої духовні начала: здатність співчувати, розвивати свої таланти, любити ближніх і прощати один одного – та зможуть об’єднатися заради спільної мети… Для цього в людей і є культура, мистецтво, релігія – це те втілення громадської духовності, яке рухає людство…

      – А політика? Чи є вона духовна?

      – О-о-о, це складне запитання. Ця примхлива пані ніби діє в інтересах людей, але завдає більшості страждань. Можна сказати, це теж живий, тільки суспільний організм, де поєднано матеріальне й духовне – Нефеш і Нешома: тварина Нефеш розв’язує війни, приносить голод, страждання, смерть; ангел Нешома їх залагоджує і дбає про прогрес, а от «Я» суспільства – Руах – оце і є вибрані нами політики…

      – Але, напевно, кожен з нас має шанс покращити рух до суспільної Нешоми?

      – Звісно! Адже відома істина про те, що народ має ту владу, на яку заслужив. А заслужив чим? Правильно, рівновагою чи то, краще сказати, устремліннями всередині себе, бо, обираючи політика, ми шукаємо споріднену душу, отож маємо при владі практично себе… Ми – корінчики одного великого дерева Життя. Ми всі його годуємо й живимо своїми маленькими началами…

      Присутні з повагою дивилися на рабе й Давида.

      – Так, тільки обирали й мали, – підкреслено в минулому часі сумно уточнив адвокат Еліаш. – Коли мова про Давню Грецію чи сучасні Британію, США. Ми ж не обирали ні Сталіна, ні його служак…

      – Життя рідко справедливе, та в наших силах подбати про зміни, що починаються з роботи над своєю душею…

      – Дякуємо, рабе: тепер ми будемо більше думати про свою Нешому, – сказала Мірочка.

      – Ах ти моє янголятко! – вкотре замилувалася внучкою бабуся Циля.

      Далі звучали веселі єврейські пісні, і півкварталу мало теж піднесений настрій від мелодійного багатоголосся «Хаве-нагіли»…

      О четвертій недільного ранку дрібненький камінчик легенько стукнув у шибку СКАЧАТЬ