Я, ти і наш мальований і немальований Бог. Тетяна Пахомова

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Збишека домашніми справами й, звісно ж, танцями, а в Давида планувався великий бенкет…

      Ранок суботи розпочався для Ядвіги на кухні Зільберманів: тривала підготовка до прийому поважних гостей; роботи на неї одну було багато, але якби існували кухонні перегони Львова, то Яга би точно перемогла – до званого обіду все було готово. Вона шанобливо зустрічала відомих гостей: рабина Єхескеля Лєвіна, який ще й до того випускав популярний у Львові тижневик та славився неабияким умінням вести інтелектуальні бесіди й давати розумні поради; пані Нафталі Ландау – відомого інженера, адвоката Ізидора Еліаша. Дім сповнився сміхом, жартами, дочікувалися доктора Генріка Ляндесберга, викладача медицини.

      – Світ гарний, тільки люди його псують, – прямо з порогу почав вибачатися пан Генрік. – Не той студент пішов, ой не той, скажу я вам… Іспит із першого разу скласти не можуть… Пишуть, пишуть, пишуть – я чекаю, чекаю… Уже й кажу їм, що в тюрмі завжди двоє сидять: один за ґратами, інший перед ґратами – не доходить; здавайте й виходьте – так ні, чекають манни небесної: раптом щось пригадають. А що там гадати – знання, як гроші в гаманці: або їх нема, або нема зовсім… О-о-о, хвала Творцю, що благословив цей дім такими дітками й таким багатим столом!

      До мови вступив своїм приємним баритоном рабин Лєвін:

      – Возрадуємося нині тим, що до нашої громади свідомим і розумним словом відтепер долучається Давид, – тож будь благословен у своїх словах, намірах і вчинках, будь достойний нести ті чесноти, які має твоя сім’я, виконуй заповіді Божі… Наслідуй праведників, дбай про моральність і чистоту своєї душі. Ніхто не знає, де чиє завтра, але є те, що ніхто не забере в тебе, – твоя віра. – Слова рабе звучали для схвильованого Давида, як голос Бога для Мойсея. – Чим більше ти будеш думати над Торою, тим зрозумілішим для тебе ставатиме цей недосконалий світ, – продовжував рабин, – і ти зможеш покращити його для себе й своїх нащадків гідними вчинками й помислами…

      Рабин благословив Давида, поклавши руки на голову, всі проказали молитву й почали частування.

      – Як там справи в пана адвоката? – поцікавився Яків у Ізидора Еліаша.

      – Які можуть бути справи, коли закон як дишло, куди поверне обком партійний, туди і вийшло, і називається він «Устав Комуністичної партії», а прокурор – це голова обкому, – песимістично пожартував пан адвокат. – Тепер головне – поставити портрет Сталіна й думати, що тобі більше подобається: у снігу цілий рік із білими ведмедями качатися чи кумис із казахами серед пісків пити; тоді послухати, що мудрого тобі порадить чорний телефон і моя люба Сарочка – щось такого, щоб я залишився у вашому шановному товаристві й під львівським сонцем… ну і ви розумієте… – адвокат довершив свій жаль голосним допилюванням гусячої шийки.

      – Таки-так, а в тому уставі партійному, вочевидь, ще й все по будівництву є, і найповажніші інженери з інженерів СКАЧАТЬ