Я, ти і наш мальований і немальований Бог. Тетяна Пахомова

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ з сестрички Давид, а завше гостра на язичок Міра дійсно муркотіла, закочуючи оченята.

      – Дідусю, а чому потрібно віддавати десятину біднішим людям? – спитала Мірочка, тому що в її гарненькій голівці не суміщалася потреба економії на ринку й необхідність щось віддавати.

      – А я тобі розкажу ось яку притчу… – Дідусь Яків і баба Циля знали багато життєвих історій і приповідок – за столом панувала атмосфера сімейного затишку й любові.

      Спитався Мойша в рабе: «Чому, коли люди стають багатими, вони не бачать бідних?» Рабин підвів його до вікна: «Що ти бачиш за вікном на вулиці?» – «Людей», – відповів Мойша.

      Тоді вони підійшли до дзеркала. «А кого ти бачиш тепер?» – «Себе…»

      «А подивися, що і віконна шибка, і дзеркало зроблені зі скла, лише дзеркало покривається ще сріблом, і цього достатньо, щоб ти перестав бачити людей…»

      – Ось так, Мірочко, може змінити людей багатство, а я хочу, щоб ви бачили людей і допомагали їм, а вони – вам, тому що не все й не завжди можна купити…

      – Навіть за золото?

      – Навіть за золото, щастячко моє.

      – А Сашка, наш сусід, казав, що чого не можна купити за гроші, то можна купити за ду-у-уже великі гроші.

      – І що, сестричко, як він тобі купить, наприклад… авто – то ти з ним навіть одружишся?

      – Хіба ще в носі перестане длубати й руде волосся пофарбує…

      – От бачиш, схоже, що твоєї прихильності він навіть за ве-е-еликі гроші не купить!

      – Таки-так, – додав дідусь, а ще – ні здоров’я, ні поваги, ні розуміння, ні співчуття… Та й доброго слова поза очі… Бо саме таке є правдивим…

      Після вечері наїдки опинилися в холодильнику американського виробництва «Монітор-Топ», який у тогочасному Львові був дивом небаченим у єдиному екземплярі – це була нова комерційна задумка глави сім’ї, узята більше на дослідження, аніж на користування. Він гуркотів, як міні-танк, і тим загрозливіше, чим більше їжі прийняв. Мірочка дуже любила ставити на нього свою механічну забавку – потішну курочку: та від вібрації ще більше підскакувала, і дівчинка, сміючись, ловила її під час падіння… Холодильник дуже полегшував кухонну роботу й приготування їжі, хоча бабуся Циля командувала деяку частину продуктів віддавати або Ядвізі, або роздавати, бо ті, за її уявленням, не могли так тісно сусідити в холодильнику. Ядвіга вдячно приймала дарунки, бо вдома було кому їсти – чоловік Іван і син Збишек любили підзаправитися, аби було чим.

      Надворі вже добре посутеніло, Ядвіга помила й підготувала весь посуд на завтра, загасила всі свічки, попрощалася з господарями й у супроводі єдиного й улюбленого свого сина Збишека вирушила додому. Ядвіга не просто розглядала Зільберманів як джерело прибутку, а й з великою шаною ставилася до них; їй дуже подобалася та повага, яку вона спостерігала всередині сімейства, особливе ставлення до його жінок. Такого їй хотілося й у своїй сім’ї. На жаль, усі домашні сварки, незалежно від причини, СКАЧАТЬ