Чужа кров. Гарфанг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ видушила з себе Горпина.

      Але більш нічого не змогла сказати. Натомість не втрималася – і обережно доторкнулася його волосся.

      Він подивися їй в очі – і так вабив нестримно той погляд, що вона геть розгубилася. Отак сиділи і дивилися одне на одного, точніше, вона сиділа, а його голова так і лежала у неї на колінах.

      – Поцілуй мене, – раптом попросив він.

      – Що?…

      – Поцілуй мене.

      І очі закрив.

      От зараз би підхопитися, сказати йому… Але чому вона вже нахиляється до нього? Так манять ці червоні губи… От тільки доторкнутися – й тікати, запертися в хаті і сидіти там…

      Ледь – ледь доторкнулася й зупинилася.

      Він відкрив очі. Самі очі сміються.

      – Дурненька…

      Обережно ковзнув губами по її губах, мов би розбираючи смак, ніжно і легко. А потім раптом припав – палко, аж гаряча хвиля прокотилася по всьому тілу… І знову відпустив. І знову… Не зчулася, як уже мліла в його обіймах, а він неквапливо гладив долонями її обличчя, цілував закриті очі – і знову повертався до губ…

      – Які в тебе губи солодкі… – прошепотів у саме вухо.

      А тонкі пальці вже знімали з голови очіпок.

      Важка коса упала на плечі.

      Обіймаючи її однією рукою, іншою швидко розплів косу. Волосся розсипалося рудою хвилею.

      – Яка ти гарна… Як русалка. Ти колись бачила русалок?

      Вона лише похитала головою, не наважуючись відкрити очей. А раптом це сон, і він зараз розвіється, ледве вона відкриє очі? Такий гріховний і солодкий сон… Степан ніколи не цілував її так.

      Гнат тим часом гладив її волосся і обережно розплутував заплутані прядки. Вона боялася навіть дихнути.

      – Горпинко… Ти все ще боїшся? Я не скривджу тебе.

      – Але це гріх… – нарешті змогла вимовити вона.

      – Що – гріх?

      – Те, що ми робимо…

      – Точніше, те, що я роблю, – знову посміхнувся він.

      – А ти нічого гріховного не робиш. Просто хочеш втекти від мене. Хоча якраз це – гріх, тому що насправді ти йти не бажаєш, але силуєш себе. Навіщо? Хіба ти не хочеш просто лишитися зі мною і ні про що не думати? Гріх – тільки те, що ти сама вважаєш гріхом. І любити – це не гріх. Хіба тобі не хочеться крихту ласки?

      Вона не змогла заперечити. Тим паче тепер, коли його губи ковзають легкими доторками по її шиї, а пальці вже розв’язують комір сорочки…

      Вона більше не пручалася – ні коли він обережно знімав з неї одяг, ні коли поклав на свою постіль. Це було сном – тому що те, що відбувається, надто чудово, щоб бути правдою… Він не поспішав – він пестив її тіло, покривав його цілунками. Вона мліла і танула й тільки звивалася під його руками, боячись зайвий раз дихнути… І коли він нарешті взяв її, вона вже не знала, на якому вона світі…

      А коли все закінчилося, то лише для того, аби початися знову. Тільки тепер вона вже ні про що не думала – і сама пестила його, спочатку несміливо, а потім все розкутіше. Він був чудовий… Відповідав на СКАЧАТЬ