Бог завжди подорожує інкогніто. Лоран Гунель

Чтение книги онлайн.

      – Але зовсім. Я… не хочу. Зовсім. Я… не хочу.

      – Тобі це потрібно. Повір мені, – сказав він спокусливим голоском. Ти ж розумієш, це все через твою історію. Щоб вийти з мороку, треба зануритися в морок. Не бійся!

      – Я не можу, – белькотів я. – Я… не можу.

      – У тебе немає вибору, – тиснув він.

      Дюбрей пронизував мене поглядом і повільно наближався.

      – Не підходьте! Я хочу піти звідси!

      – Надто пізно. Ти не можеш.

      – Пустіть.

      Я кинувся до великих дверей зали. Вони були зачинені. Я почав смикати їх щосили.

      – Відчиніть! – волав я, лупаючи кулаками по дверях. – Відчиніть двері!

      Дюбрей повільно наближався до мене. Я повернувся спиною до дверей та схрестив руки.

      – Ви не можете мене примусити. Я нікого не вб’ю.

      – Не забувай, ти зобов’язався!

      – А якщо я зніму із себе зобов’язання?

      Від мого запитання Дюбрей гучно розсміявся – і від того демонічного сміху в мене застигла кров.

      – У чому річ, чого вам так смішно?

      – Якщо ти відмовишся від зобов’язань…

      Скривившись, він повернувся до Катрін, яка подивилася на мене із жахливою посмішкою – гримасою, від якої мене ледь не знудило.

      – Якщо ти відмовишся від зобов’язань… – він говорив повільно, а вогні відбивалися на його обличчі диявольським світлом. – Якщо ти відмовишся від зобов’язань, – повторив він макіавеллівським голосом, – я впишу твоє ім’я до цього переліку… і передам цей список іншому…

      Цієї миті я почув, як за спиною клацнув замок. Я повернувся, відчинив двері, відштовхнув прислужника й кинувся тікати.

      Голос Дюбрея переслідував мене, розлягався страшною луною коридорами та сходами:

      – Ти зобов’язався! Зобов’язався! Зобов’язався!

      Я прокинувся, аж підстрибнувши, спітнілий та задиханий.

      Усвідомивши, що я вдома, оточений знайомими речами, я повернувся до реальності. Я розумів, що це був просто тривожний сон, але також цілком усвідомив, що дійсність може не надто відрізнятися від нічних пригод. Зрештою, я нічого не знав про Дюбрея та його справжні наміри… Я вписався в гру, не знаючи ні її правил, ні фіналу. Зрозуміло було лише те, що відмовитись я не можу. Такі були правила, і я був настільки дурний, що погодився…

      Була шоста година. Я підвівся, повільно почав збиратися на роботу. Життя знову входило у свої права, і треба було повертатися на робоче місце, хоча сама думка про повернення в це зміїне кодло неймовірно гнітила мене.

      Ванесса чекала на мою появу, щоб одразу ж, поки я йшов до свого кабінету, повідомити:

      – Не знала, чи ти прийдеш, чи ні, тому, в очікуванні звістки від тебе, не скасовувала твоїх зустрічей на сьогодні. Мушу сказати, Фостері не надто зрадів твоїй учорашній відсутності. Але я тебе прикрила. Сказала йому, що в тебе голос був ледь живий СКАЧАТЬ