Бог завжди подорожує інкогніто. Лоран Гунель

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ новина в тому, що це все в минулому. Відтепер ти не їстимеш перепечений хліб. Ніколи більше, – сказав він, пильно роздивляючись навкруги. – Владі, зупини.

      Водій зупинив «мерседес» і ввімкнув аварійку. Машини об’їжджали нас, сигналячи.

      – Чого бажаєш? – спитав Дюбрей, показуючи на хлібівню?

      – Зараз – нічого. Зовсім нічого.

      – Чудово. Заходиш, просиш хліб, тістечко чи ще щось. Коли тобі його дають, знаходиш привід, щоб відмовитись і взяти щось інше. Вигадаєш інший привід знову відмовитись від другого варіанта, а ще третього й четвертого. Потім скажеш, що ти нічого не хочеш, і вийдеш, нічого не купивши.

      Мені занудило під ложечкою, обличчя запалало. Секунд п’ятнадцять, не менше, я не міг вичавити ні звуку.

      – Я не зможу цього зробити.

      – Зможеш. Переконаєшся в цьому за кілька хвилин.

      – Це понад мої сили!

      – Владі!

      Водій вийшов, відчинив мені дверцята та стояв, чекаючи… Я палив Дюбрея поглядом, потім знехотя вийшов. Поглянув на хлібівню. Натовп покупців перед зачиненням. Моє серце калатало щосили.

      Я став у чергу, ніби вона була на ешафот. Уперше за час мого перебування у Франції запах хліба мене відштовхував. Усередині все гуло, як на заводі. Продавчиня повторювала замовлення покупця касирці, а касирка голосно повторювала замовлення та приймала оплату, поки її колега обслуговувала наступного покупця. Справжній відпрацьований конвеєр. Коли настала моя черга, за мною вже було вісім-десять інших покупців. Я ковтнув слину.

      – Прошу пана? – продавчиня пронизливо дивилася на мене.

      – Багет, будь ласка.

      Мій голос був глухий, наче застряг у горлі.

      – Багет для пана.

      – Євро десять, – сказала касирка.

      На язику в неї була волосина, і вона бризкала слиною, коли говорила, але ніхто не переймався захистити від того хліб.

      – Прошу пані?

      Продавчиня вже зверталася до наступного покупця.

      – Булочку із шоколадом.

      – Булочку із шоколадом для пані.

      – Перепрошую, у вас там лежить не такий перепечений, дайте його, будь ласка, – змусив я себе вимовити.

      – З пані – євро двадцять центів.

      – Тримайте, – сказала продавчиня і простягнула інший багет. Дівчино, що вам?

      – Хліб для тостів, поріжте, будь ласка.

      – Перепрошую. Я таки візьму висівковий хліб.

      Нарізна машина перекрила мій голос. Вона не чула мене.

      – Хліб для тостів для дівчини!

      – Один вісімдесят.

      – Прошу пані?

      – Ні, перепрошую, – повторив я. – Зрештою, я візьму висівковий хліб.

      – Висівковий хліб разом із багетом для пана!

      – Це буде три п’ятнадцять, – сказала касирка крізь бризки.

      – Ваша черга, хлопче.

      – Ні, це було замість багета, СКАЧАТЬ