Дев’ять кроків назустріч вітру. Михайло Івасько
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Дев’ять кроків назустріч вітру - Михайло Івасько страница 2
Название: Дев’ять кроків назустріч вітру
Автор: Михайло Івасько
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Жанр: Современная зарубежная литература
isbn: 978-617-12-0983-1,978-617-12-0980-0,978-617-12-0845-2
isbn:
Коли на кухню ввійшов її чоловік, жінка вже сиділа на стільці, бо ноги їй підкошувались, а правою рукою перелякано затуляла обличчя; з її очей котилися сльози, а вона вкотре перечитувала записку.
– Що сталося? Що з тобою? Чому ти плачеш?
– Він пішов… Бенедикт… Він покинув нас… Пішов з дому…
Чоловік одразу підбіг до дружини й обійняв її. А вона ридала йому в плече.
– Все буде добре, припини плакати… З ним все буде добре… – заспокоював дружину пан Крех. Він навіть не глянув у записку.
– Він пішов від нас…
– Ми знали, що таке може статися. Це його життя. Він розумний у нас, він знає, що робить.
Вона знала, що чоловік має рацію, та все одно плакала. Материнське серце не могло прийняти того, що єдиний син пішов з дому.
Та все ж якби її хтось відверто запитав про те, що вона відчувала в той момент, жінка відповіла б, що в глибині душі вона пишалася вчинком свого сина. Вона б сказала, що її син – наймужніший з усіх, кого вона знає.
Тієї самої миті Бенедикт поглянув на годинник, там було 10:11. Він сидів у вагоні електропоїзда, який щосекунди віддаляв його від батьків і дому. Чомусь саме цієї секунди хлопець згадав про ще одну людину, за якою сумуватиме. Витягнув телефон з кишені і набрав номер свого друга.
Артем був чи не єдиним другом Бенедикта. Вони не були однокласниками. Хлопці познайомились у музичній школі, разом вчилися грі на фортепіано. Вони були дуже схожі, але, на відміну від нього, Артем мав багато друзів. Бенедикта завжди це дивувало: чому люди сприймають Артема нормально, а його вважають невдахою? В них такі ж вподобання, такі ж інтереси, а таке різне до них ставлення.
Після трьох довгих гудків у слухавці прозвучав захриплий голос Артема:
– Алло.
– Доброго ранку, розбудив тебе?
– Та ні. Я вже прокинувся, – відповів друг. – А ти що там? Слухай, вчора списався з другом у Фейсбуці, він знає хлопця, який може пробити нам два екземпляри «Коли впаде темрява» Стівена Кінга. Сотня за екземпляр – тобі замовляти?
– Ого, – вразився Бенедикт і усміхнувся. Вони з Артемом полюють за цією книжкою вже понад рік, і сто гривень – це навіть дешево за таку рідкість.
– То як? Закладати за тебе гроші? Я за годинку маю з ним зустрітись.
– Е-е… Ні… Не варто, мабуть…
– Що?! З тобою все гаразд? – здивувався Артем, голос його здавався стурбованим. – Ти мріяв про цю книжку півтора року! Ти не захворів?
– Слухай… – почав Бенедикт. – Я дзвоню тобі, щоб попрощатись.
Кілька секунд на іншому кінці слухавки не чулося нічого, окрім важкого дихання.
– Ти… Ти зробив це… – після паузи промовив Артем.
– Я зробив це.
– Чому ти мені не сказав заздалегідь? Ми змогли б попрощатись особисто.
– Вибач, СКАЧАТЬ