Название: Богиня і Консультант
Автор: Володимир Єшкілєв
Издательство: Фолио
Жанр: Современная зарубежная литература
isbn: 978-966-03-7457-7
isbn:
– Чому? – Індиго подивилася на Мітелика з інтересом. У її величезних темних очах спалахнуло темне полум’я. З кожною хвилиною вона подобалася синові артилериста дедалі більше. Як жінка.
– Він – цивільний. Пасажир. Він лише перечікує цей світ. Вони йому нічого не зробили.
– Нічого не зробили? – здивування любительки гірських щурів було щирим.
– Він думає, що нічого. Він так вважає.
– Він дурний?
– Мать вашу! Припиніть мене обговорювати! – заверещав Мітелик.
– Ок. Сідаймо в авто, – Яра відчинив задні двері, й Індиго впурхнула до салону автівки.
Сіро-жовті стіни інтернату вже були далеко позаду, але жодного слова поміж компаньйонами промовлено не було. Мітелик ображено мовчав і намагався вигнати холод із голови. Пам’ять підказувала йому неприємні образи з «Чужого» та інших «ужастиків». Одноокий посміхався своїм думкам. Індиго підставляла вітру з вікна воронячі пасма свого волосся.
– У тебе якісь неправильні уявлення про світ, – сказав Мітеликові Яра.
– А в тебе уявлення правильні? – старший консультант зняв «конспіративні» окуляри і кинув їх у «бардачок».
– Він думає, що ми божевільні, – пояснила Індиго.
– Так. Я дійсно думаю, що ви божевільні! – Мітелик обернувся, щоби бачити обличчя дівчини. – Ви довбані клоуни! Ви воюєте з привидами!
– А хто тоді вбив Боба? Привиди? – Одноокий почав обгін великої вантажівки. – Цю країну грабують привиди? Світом правлять привиди? Це ти клоун довбаний, а не ми!
– О, нарешті ми дійшли до світових проблем! Нарешті! Це ти, шановний, начитався мудацьких теорій. Світ різноманітний. Світ різновекторний. У ньому тисячі різних сил змагаються за владу і гроші. Вони врівноважують одне одного. І тільки лузери думають, що десь там є одна-єдина злойобуча таємна влада, яка заважає їм колупатися в носі. Нікому не стане сили встановити єдиновладдя. Немає ніякого єдиного центру влади і бути не може. Не-ма-є!
– А ніхто й не каже, що зараз десь існує єдиний центр влади, – Яра залишив вантажівку за кормою і вдоволено вдивлявся у чистий шлях попереду. – Але ми кажемо: існують рівні інформованості, рівні контролю. Існують давні центри Сили та їхні адепти. Є лялькарі і є ляльки. Ляльки не повинні знати чогось певного про лялькарів. Хто знає, того – у скриню. Старий Адамчук знав. Боб знав. І ми тепер дещо знаємо.
– Які ми круті! І що далі? Партизанська війна проти світового уряду?
– Він чисто дурний, – сказала Індиго своїм підсумковим голосом.
– Ми вже під’їжджаємо, – повідомив Одноокий. – Теоретичну суперечку, з вашого дозволу, закінчимо після справи. Ти щось бачиш? – спитав він дівчину.
– Ні.
– Артефакт?
– Ні.
– Їх?
– Ні.
СКАЧАТЬ