Страшенно голосно і неймовірно близько. Джонатан Сафран Фоер

Чтение книги онлайн.

      «Це мені більше пасувало б зараз плакати», – подумав я.

      – Не плачте, – я намагався її заспокоїти.

      – Чому?

      – Бо.

      – Бо що?

      Оскільки я не знав, чому вона плакала, я не міг вигадати і причину, чому вона не мала цього робити. Може, вона плакала через слонів? Або я щось не те сказав? Або через відчайдуха в сусідній кімнаті? Або через щось, про що мені невідомо?

      – Я дуже вразливий, – сказав я.

      – Співчуваю, – відповіла вона.

      – Я написав листа тій вченій, яка записувала звуки слонів. Я запитав, чи можна стати її асистентом. Я написав їй, що міг би дбати про те, щоб у неї завжди були напоготові чисті касети для записів, а ще міг би кип’ятити воду, щоб робити її придатною для пиття, або хоча б нести її спорядження. Її асистентка відповіла мені, що у вченої вже є асистентка, ясна річ, але, можливо, у далекому майбутньому їй знадобиться у роботі ще чиясь допомога, і тоді вони до мене звернуться.

      – Чудово, тобі є чого прагнути.

      – Саме так.

      Хтось підійшов до кухонних дверей, і я здогадався, що це був той чоловік, що кричав із сусідньої кімнати. Він зазирнув у кухню, сказав щось Аббі, хоч я й не розібрав, що саме, і пішов геть. Аббі зробила вигляд, що нічого не відбулося, а я не міг цього так облишити.

      – Хто це був?

      – Мій чоловік.

      – Йому щось потрібно?

      – Мені байдуже.

      – Але ж він ваш чоловік, і мені здається, йому щось потрібно.

      Вона знову розплакалася. Я підійшов до неї та поклав руку їй на плече, як це робив тато, коли я засмучувався. Я запитав її, що вона відчувала, бо так спитав би мене тато.

      – Тобі, СКАЧАТЬ