Біла принцеса. Філіппа Ґреґорі

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ так я і сказав своїй ясновельможній матері… – Потім промовив голосніше: – Ні, я маю намір порізати не твоє гарненьке горло, а лише твою ногу. Дай мені свою ногу.

      Неохоче я випростала ногу, й він відкинув багаті покривала ліжка.

      – Навіть шкода, – сказав він сам до себе. – Шкіра в тебе надзвичайно гладенька, а вигин твого підйому так і хочеться поцілувати – мабуть, безглуздо про це думати, але будь-який чоловік захотів би поцілувати тебе ось тут…

      І він зробив швидкий надріз, який примусив мене здригнутися й зойкнути від болю.

      – Ти мене поранив!

      – Замовкни, – сказав він і здавив мою ногу крізь простирадла, так що дві або три краплі крові утворили плями на білому, потім він подав мені клапоть білої матерії. – Ти можеш забинтувати твою рану. Вона навряд чи залишиться видимою на ранок, це лише подряпина, не більше, а до того ж ти одягнеш панчохи.

      Я обмотала клапоть матерії навкруг ноги й подивилася на нього.

      – Даремно ти так переживаєш цей біль, – сказав він. – Це врятує твою репутацію. Вони подивляться на простирадла вранці і знайдуть плями, які доведуть, що ти пустила кров, як невинниця у свою шлюбну ніч. Коли твій живіт стане видимим, ми скажемо, що це дитина шлюбної ночі, а коли вона народиться, то скажемо, що це восьмимісячна дитина, яка народилася надто рано.

      Я поклала руку собі на живіт і не намацала там нічого, крім кількох складок зайвого жиру.

      – Що ти знаєш про восьмимісячну дитину? – запитала я. – Що тобі відомо про плями на простирадлах?

      – Моя мати все мені пояснила, – сказав він. – Вона порадила мені порізати тобі ногу.

      – Я маю так багато дякувати їй, – сказала я з гіркотою в голосі.

      – Звичайно, маєш. Бо вона порадила це зробити, щоб наша дитина стала дитиною медового місяця, – сказав Генрі з похмурим гумором. – Дитина медового місяця – дитина благословенна на відміну від королівського бастарда.

      Вестмінстерський палац, Лондон

Лютий 1486 року

      Я дружина короля Англії, але я не маю апартаментів королеви у Вестмінстерському палаці.

      – Бо ти не королева, – просто пояснив мені Генрих.

      Напіврозтуливши рота, я подивилася на нього ворожим поглядом.

      – Ти не королева! – повторив він. – А крім того, моя мати працює зі мною над державними паперами й нам легше працювати, якщо ми маємо спільну приватну кімнату. А її зручно утворити, коли наші апартаменти дотичні.

      – Ти користуєшся таємним проходом, який сполучає твою спальню з її спальнею?

      Він зашарівся.

      – Це навряд чи таємниця.

      – Отже, ви маєте приватну кімнату. Мій батько побудував її, щоб він міг приходити до моєї матері в її кімнати без того, щоб його супроводжував весь двір. Вони любили зустрічатися таємно.

      Несподівана краска забарвила йому щоки.

      – Елізабет, СКАЧАТЬ