Біла принцеса. Філіппа Ґреґорі

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ніби хотіла покласти її йому на плече. Він гордо всміхнувся, його обличчя зашарілося, йому було приємно усвідомлювати, що вона тішиться, бачачи свого сина, свого любого єдиного сина в шлюбному ліжку поруч із прекрасною нареченою, справжньою принцесою. Лише я зрозуміла, що бачити мене усміхненою в його ліжку їй було важко, це розбудило в ній ревнощі, які терзали її, наче вовк, що встромив зуби їй у живіт. Її обличчя скривилося, коли вона зачиняла за собою двері, й, коли клацнув замок і ми почули, як охоронці стукнули списами, поставивши їх на підлогу, ми обоє зітхнули, ніби чекали цієї миті, коли нарешті залишимося самі-одні. Я підвела голову й моя рука ковзнула з його плеча, але він зловив її й притиснув мої пальці до своєї ключиці.

      – Нехай вона буде тут, – сказав він.

      Щось у виразі мого обличчя остерегло його, що то була не ласка, а фальшива монета.

      – О що то було? Якийсь зловтішний дівочий трюк?

      Я прибрала руку.

      – Нічого, – сказала я.

      Він подивився на мене погрозливим поглядом, і на мить я злякалася, що розгнівала його й він наполягатиме, щоб підтвердити наш шлюб і взяти мене під натиском гніву, щоб зробити мені боляче й ще раз боляче. Але потім він пригадав, що я ношу в собі його дитину й він не повинен доторкатися до мене, поки я вагітна, й підвівся з ліжка, сердитий від образи, накинув на плечі розкішний шлюбний халат і сів біля вогню, підтягнув письмовий стіл до стільця й запалив свічку. Я зрозуміла, що весь день був для нього зіпсований цією однією хвилиною. Він оголосить день зруйнованим через цю хвилину, пам’ятатиме хвилину й забуде день. Він завжди так боявся спізнати розчарування – і воно підтвердило його песимізм. Тепер він пам’ятатиме геть усе – собор, церемонію, банкет, хвилини, які дарували йому втіху, – крізь серпанок образи протягом решти свого життя.

      – Яким же я був дурнем, подумавши, що ти поставилася до мене з любов’ю, – коротко сказав він. – Я подумав, ти доторкнулася до мене з ніжністю. Я подумав, наші шлюбні обітниці зворушили твоє серце. Я подумав, ти поклала голову мені на плече з почуттям приязні. Дурень я, та й годі.

      Я не змогла йому відповісти. Звичайно ж, я не могла поставитися до нього з любов’ю. Він мій ворог, убивця мого коханого. Він той, хто мене зґвалтував. Як він міг подумати, що між нами може коли-небудь виникнути почуття приязні?

      – Ти можеш спати, – кинув він через плече. – Я хочу переглянути деякі прохання. Світ наповнений людьми, які чогось хочуть від мене.

      Мені було байдужісінько до того, що в нього поганий настрій. Я ніколи не дозволю собі співчувати йому, хай навіть він буде розгніваний, чи навіть – можливо, як тепер, – ображений на мене. Він може знайти собі втіху або перебувати в поганому настрої всю ніч – як собі хоче. Я підтягла подушку собі під голову, розгладила нічну сорочку на округлому животі й повернулася до нього спиною. Потім я почула, як він сказав:

      – О, я щось забув.

      Він знову підійшов до ліжка, я подивилася СКАЧАТЬ