те, що обиратиме консулів, як і перше, народ, але консули зможуть обійняти посаду не раніше, ніж заприсягнуться слухатися Церкви. Дізнавшись про угоду, антипапа Іоанн утік у Монте Альбано, де невдовзі й помер. На той час сконав також і Вільгельм, неаполітанський король, і папі закортіло захопити це королівство, добре що єдиним спадкоємцем Вільгельма зостався Танкред, його незаконний син. Одначе барони відмовилися визнати папу й зажадали, щоб Танкред став королем. Тоді папував Целестин III, який, сподіваючись вирвати королівство з рук Танкреда, зробив так, щоб цезарем став Генріх, Фрідріхів син. Він пообіцяв йому королівство Неаполітанське для того, щоб Церква могла повернути собі належні їй землі. Щоб полегшити справу, він узяв з монастиря уже підстаркувату Вільгельмову доньку Констанцію й одружив її з Генріхом. Так королівство Неаполітанське, засноване норманами, перейшло від них до німців. Цезар Генріх, зробивши спершу лад у Германії, приїхав до Італїї зі своєю дружиною Констанцією і чотирилітнім сином Фрідріхом і завиграшки захопив владу, бо Танкред уже помер і від нього зосталося лише немовля на ймення Роджер. Невдовзі сконав у Сицилїї Генріх, і в королівстві йому спадкував Фрідріх, а цісарська влада дісталася Отонові, дуку Саксонському, завдяки заходам папи Інокентія III. Одначе ще не встиг Отон коронуватися, як усім на подив назвався папським ворогом, підкорив Романью і звелів ударити на Неаполітанське королівство. За це папа викляв його, отож усі відцуралися від нього, і цісарем обрано Фрідріха, короля Неаполітанського. Фрідріх приїхав до Рима на коронацію, проте папа відмовився вінчати його, злякавшись його потуги і сподіваючись вигнати його з Італії, як перед тим Отона. Обурений Фрідріх рушив до Германії і, пішовши війною на Отона, розбив його. Поки все те діялось, Інокентій помер. Він зажив слави багатьма звершеннями і, крім усього іншого, заклав у Римі шпиталь Святого Духа. Йому спадкував Гонорій III, за якого було засновано закон святого Домініка, а також 1218 року закон святого Франциска. Цей римський першосвященик вінчав Фрідріха, якому Іоанн, нащадок Балдуїна, царя Єрусалимського, який ще перебував в Азії з рештками християн, дав за жінку свою доньку. За віно він узяв і титул царя Єрусалимського. Ось чому всі неаполітанські королі носять звання ще й царів єрусалимських.
XXI
В Італії тоді було заведено так: римляни вже не призначали консулів, а натомість передавали владу то одному, то кільком сенаторам; до того ж усе ще існувала Ліга, яку створили проти Фрідріха Барбароси ломбардські міста Мілан, Бреша, Мантуя, Віченца, Падуя і Тревізо. Цісаря підтримували Кремона, Бергамо, Парма, Реджо, Молена і Тренто. Інші міста й замки Ломбардії, Романьї і Тревізької марки виступали то за одну, то за другу сторону, як до обставин. За Отона III приїхав до Італії такий собі Еццеліно, і тут у нього народився син, від якого появився другий Еццеліно. Той, бувши дуже багатим і сильним, зійшовся з Фрідріхом II, який, як уже згадувалося, зробився папиним ворогом. З поміччю і за сприяння
СКАЧАТЬ
