Вибрані новели. Василь Стефаник

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ а як гроші брати, то мужик на печі. Їй, чорт вас бери, менше буду роботи мати, а пенсія одна.

      — Прошу пана, вже ми набралиси, аж занести не можемо…

      — Не перечу вам, ґаздо, що за Австрії так було, але в нас буде інакше.

      — Дай боже…

      — Війте, ідіть ви перші списувати воєнні шкоди; хто не прийде, сам собі буде винен.

      — Називаєтеся?

      — Михайло Вахнюк.

      — Кілько моргів?

      — Які там морги, діти розібрали…

      — Але кілько ви обробляєте?

      — Може, десять, може, більше, може, менче.

      — Пишім дванацять.

      — Кілько нема.

      — То пишім одинацять.

      — Та най буде…

      — Які шкоди воєнні?

      — Та які шкоди, ніби мені хто шкоду верне? Пусто говорити і писати…

      — Ви того не розумієте, начальнику, москалів ми під Варшавою збили на винне яблоко, з Відня і Пешту заберемо все золото і золотом усі шкоди воєнні поплатимо.

      — Бог би з вас говорив…

      — Тепер ми ваші, а ви наші.

      — О, то ще хто знає, як буде.

      — Польща буде, а ви, як маєте розум, то наберіть золота від мадьярів, від німців та від москалів та й жийте в добрі під Польщею, а своїх бунтівників гоніть з села. Ну, начальнику, яка шкода?

      — Та пара коний та віз ще на початку війни австрияки взяли, коні з возом тисячу корон. Москалі взяли корову і телицю; за обоє рахую вісімсот корон.

      — Що ще?

      — Ще мадьяри зарабували два пацюки, що варті триста корон.

      — І ще що?

      — Де я все годен нагадати, та й нащо згадувати лихе; добре, що минуло.

      — Ні, все списуйте, ми все заплатимо.

      — Та брали подушки, та верені, та ціле сало вхопили, та сани, та дрова з-під хати; де я все то годен збагнути?

      — Отже, видите, ваша шкода разом, пане Вахнюку, буде дві тисячі шістсот золотих корон, а перемініть на марки, то маєте чим жити до кінця віку.

      — Ей, пане, бог ті корони буде рахувати, а марок мені не треба.

      — То подаруйте мені цю шкоду, я вам зараз дам тисячу корон!

      — Що буду дарувати більшим панам від мене?

      Байрати так само нерадо списували шкоди, а люди, які вже посходилися, перераховували війтові золоті корони на марки, і не одному ставало жаль, що не мав ніякої шкоди. Та як жид Кальман цілу годину диктував свої втрати, не поминаючи найменшої крішки, то мужики загомоніли:

      — О, паршивий, нарахував аж три тисячі золотих корон, а кривий Дмитро весь маєток ему в себе приховав, і дивіть, кілько грошей набере.

      — Я в Карпатах їв два місяці сиру бараболю, стратив коні і віз, ледви добивси додому і півроку відлежів, та аби я нічого не мав…

      Поки говорили, а врешті розбіглися по селі кликати свояків і сусідів, аби не втратили золотих корон. За годину ціле село стояло на вигоні. Комісар так до них СКАЧАТЬ