Камінний господар. Леся Українка

Чтение книги онлайн.

      Ну, я ж тобi казала — вiн гора!

      Знов жарт якийсь? Веселi ви сьогоднi.

      Чому ж менi веселою не бути,

      коли я можу так на вас впевнятись,

      як на камiнну гору! Адже правда?

      Так, донно Анно. Я вам докажу,

      що ви не помиляєтесь.

      Iдуть. Долорес трохи позаду їх.

      А знаєш,

      менi вiн здався кращим на портретi,

      нiж так.

      Долорес, ужахнувшись, мовчки дивиться на неї.

      Хто?

      Наречений Долорiти.

      Хто ж вiн такий?

      Се поки що секрет.

      Та вiн сьогоднi буде в нас на балi.

      А вийдiть, пане!

      Як? То ти вже тута?

      Привiт вiд донни Соль. Вона не хоче,

      щоб ви до неї йшли, —

      боїться слави, дуенья в неї зла. Вона волiє,

      урвавшися як-небудь на часинку, прийти сюди сама.

      Уже? Так хутко?

      Вам наче недогода?

      Роздобудь менi який костюм для маскаради,

      але порядний.

      Звiдки ж ви дiзнались,

      що донна Соль на маскарадi буде

      у молодої командора? Значить,

      ви хочете її зустрiти там i взять сюди?

      Кого?

      Та донну Соль!

      Кого ж iще? Хiба ми не для неї пригналися в Севiлью?

      Я не знаю.

      Побачимо.

      Ану ж ви розминетесь,

      то що я буду тут робити з нею?

      Нiчого. Ти собi в таверну пiдеш,

      вона ж до чоловiка.

      Ей, мiй пане!

      Я доказав би кращого лицарства,